КОНЦЕПТУАЛЬНО-ПЛАСТИЧНІ АСПЕКТИ ПОЛІХРОМІЇ ТА КІНЕТИЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ СКУЛЬПТУРІ ХХ СТОЛІТТЯ

Abstract

Мета статті – виокремити та проаналізувати творчість українських митців, які жили та працювали за ме- жами України у ХХ столітті і в своїй творчості застосовували новаторські скульптурні засоби вираження. Методо- логія. Дослідження базується на мистецтвознавчому методі, комплексному поєднанні методу художнього аналізу, класифікації та абстрагування, фактологічно-описового, порівняльно-історичного і структурно-типологічного ме- тодів. Наукова новизна статті полягає у розкритті аспекту образно-пластичної трансформації в українській скульптурі ХХ століття, акцентуючи на концептуальних проблемах кольору та руху. Систематизація обраного ма- теріалу дозволяє сформувати новий погляд на українську пластику у її нерозривній єдності зі світовими мистець- кими тенденціями. Висновки. В результаті дослідження продемонстровано новаторські пластичні пошуки україн- ських скульпторів ХХ століття, які мали змогу втілити свої авторські концепції за межами України. У творчості      О. Архипенка, К. Мілонадіса, М. Урбана, А. Перейми, Р. Костинюка, М. Дзиндри підтверджено наявність та з‘ясовано особливості концептуально-пластичних аспектів поліхромії та кінетизму, асамбляжу та інсталяції, що, в свою чергу, доводить факт інтеграції цього сегменту української культури у світовий мистецький процес ХХ століття. Підтверджено, що творчі винаходи О. Архипенка стали вагомим джерелом натхнення для наступних генерацій українських скульпторів.