СУЧАСНА ПІАНІСТИЧНА КУЛЬТУРА І БЕТХОВЕНІАНСТВО - МОЦАРТІАНСТВО В НІЙ

Abstract

Мета роботи – виявити характер взаємодії моцартіанських і бетховеніанських стильових традицій у фор- тепіанній грі в їх неоднозначній соприсутності і взаємодії в успадкування культурно-мистецьких напрацювань ми- нулого століття. Методологічною основою роботи є культурологічний підхід у мистецтвознавстві, представлений у тому числі школою Б.Асафьєва в Україні, початки якого зафіксовані французькою Ars nova кануну XIV століття й повернені в русло театрального мимезису Ж.-Ж.Руссо. Базисне місце займає метод жанрово-стильового порів- няльного аналізу, герменевтичний, історико-описовий методи, що дозволяють у межах культури зафіксувати зна- ченнєві паралелі становлення гуманітарної сфери й виразності мистецтва. . Наукова новизна роботи полягає в тім, що вперше у культурознавстві України висуваються стильові протиріччя піанізму в наслідування піаністичних шляхів моцартіанства і бетховеніанства як парадигмальний знак фортепіанної культури сучасності. Висновки. Виник і діє «гетерофонний» принцип у загальнокультурних позиціях фортепіанного музикування: бетховеніанська і моцартіанська складові стильової парадигматики піаністичної культури є явище всепланетарного значення. Її диз‘юнктивний принцип, тобто якісно неврівноважене співвідношення мистецької угрунтованості бетховеніанства і широко охоплюючого позамистецький обрій моцартіанства, має певні унікальні, відзначені національною мента- льною «хвилястістю» світосприйняття в Україні, яке народжує багатозначні, але продуктивні і цікаві пересічення вказаних типологій, які мають глибокі основи для подальшого розвитку музичного мислення.