HOMO PICTOR ТА КУЛЬТУРНА ПРАКТИКА ОБРАЗУ В КОНЦЕПЦІЇ ГОТФРІДА БЬОМА

Abstract

Метою дослідження є аналіз концепції образа Г. Бьома саме як культурної практики. Основна увага приділяється способам виробництва й споживання, семантики та прагматики образу. Методологія дослідження полягає у використанні аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, а також семіотичних, герменевтичних та історичних підходів. Це дало змогу виявити особливості формування культурної практики образу в логіці взаємодії презентації та репрезентації зображуваного. Наукова новизна полягає у визначенні Г. Бьомом образу як культурної практики дедиференціації серії артефактів, глядацької спільноти та культурних смислів. Даний підхід розмиває дисциплінарну автономність мистецтвознавства, соціології та філософії культури. Висновок. Доведено, культурна практика образу є єдністю репрезентації зображуваного та показом образу самого себе, що в цілому дозволяє пережити реципієнту присутність у логіці екзистенційного зростання. Існування такої культурної практики дозволяє не лише майстерне «вироблення» (на чому робив акцент Модерн), але й «одомашнення» (тобто поводження, споживання, перетворення на своє) образів. Образ одночасно повертає до того, що було, і в той же час перетворює минуле, додає нове, силою показу актуалізуючи його в теперішньому. Культурна практика образу є одночасно ідеальним зразком упорядкування світу буття людини взагалі та реальним процесом взаємодії речей та людей, а також підставою формування антропологічної моделі Homo Pictor.