ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВІРМЕНСЬКОГО ЗБРОЯРСТВА В УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2016.138500Ключові слова:
атрибуція, вірмени, зброя, зброяр, клеймо, меч, порохівниця, рушницяАнотація
Мета роботи. Головним завданням статті було показати специфіку історичного розвитку в Україні одного з основних видів художніх ремесел вірмен – зброярства та проаналізувати проблеми наукового дослідження да-ної теми. Особливу увагу приділено питанням атрибуції зброї вірменських майстрів. Методологія дослідження включає використання методів історичного аналізу та синтезу, а також методу інтерпретації. Наукова новизна полягає в обґрунтованій постановці проблеми вивчення специфіки вірменського зброянства в Україні як оригіна-льного феномена та виокремленні основних проблем у цій сфері. Висновки. Проблеми дослідження пов’язані з історичною долею вірмен, більшість яких жила і працювала в діаспорі, тоді як зброю найчастіше атрибутують за країною виготовлення. Тому з історичних документів відомо багато імен вірменських зброярів, однак не відомими залишаються атрибутовані взірці їхньої роботи, а відтак – характерні стильові особливості певного майстра.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.