ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВІРМЕНСЬКОГО ЗБРОЯРСТВА В УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2016.138500Ключові слова:
атрибуція, вірмени, зброя, зброяр, клеймо, меч, порохівниця, рушницяАнотація
Мета роботи. Головним завданням статті було показати специфіку історичного розвитку в Україні одного з основних видів художніх ремесел вірмен – зброярства та проаналізувати проблеми наукового дослідження да-ної теми. Особливу увагу приділено питанням атрибуції зброї вірменських майстрів. Методологія дослідження включає використання методів історичного аналізу та синтезу, а також методу інтерпретації. Наукова новизна полягає в обґрунтованій постановці проблеми вивчення специфіки вірменського зброянства в Україні як оригіна-льного феномена та виокремленні основних проблем у цій сфері. Висновки. Проблеми дослідження пов’язані з історичною долею вірмен, більшість яких жила і працювала в діаспорі, тоді як зброю найчастіше атрибутують за країною виготовлення. Тому з історичних документів відомо багато імен вірменських зброярів, однак не відомими залишаються атрибутовані взірці їхньої роботи, а відтак – характерні стильові особливості певного майстра.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.