ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ЕТНОДИЗАЙНУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ КУЛЬТУРОТВОРЧОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2016.138521Ключові слова:
етномистецькі традиції, етнодизайн, теоретико-методологічні підходи, культурні практикиАнотація
Мета роботи. Статтю присвячено обґрунтуванню вагомої ролі етномистецьких українських традицій у стильових вирішеннях об’єктів дизайну, розгляду специфіки етнодизайну в контексті культурних практик, а також визначенню його основних дефініцій. Методологія дослідження полягає у застосуванні історико-мистецтвознавчого, соціокультурного та системно-структурного методів, які розкривають вплив декоративно-ужиткового мистецтва на формування етнодизайну, відображають культурні етапи розвитку суспільства та забезпечують аналіз етнодизайну як синтезу культурних практик, етномистецьких традицій і художньо-проектної творчості. Наукова новизна роботи. Етнодизайн у широкому розумінні розглядається в трьох значеннях: як задум, як творчий метод і як діяльність, оскільки художньо-проектна творчість на засадах етнодизайну виступає як система культурно-естетичних зв’язків, значно розширює вміння творчо мислити, забезпечує професійну компетентність і культурний розвиток особистості. Висновки. Осмислення етнодизайнерського підходу в художньо-проектній творчості зумовлено прагненням до збереження національно-культурної ідентичності, необхідністю репрезентації української культурної спадщини у сучасному світовому просторі. Дизайн в Україні базується на естетичних принципах декоративно-ужиткового мистецтва, трансформованих для концептуальних вирішень в етнодизайні, який повинен стати основним культуротворчим елементом у змісті вищої мистецької освіти.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
