ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ЕТНОДИЗАЙНУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ КУЛЬТУРОТВОРЧОСТІ

Автор(и)

  • Ilona Sivash аспірантка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2016.138521

Ключові слова:

етномистецькі традиції, етнодизайн, теоретико-методологічні підходи, культурні практики

Анотація

Мета роботи. Статтю присвячено обґрунтуванню вагомої ролі етномистецьких українських традицій у стильових вирішеннях об’єктів дизайну, розгляду специфіки етнодизайну в контексті культурних практик, а також визначенню його основних дефініцій. Методологія дослідження полягає у застосуванні історико-мистецтвознавчого, соціокультурного та системно-структурного методів, які розкривають вплив декоративно-ужиткового мистецтва на формування етнодизайну, відображають культурні етапи розвитку суспільства та забезпечують аналіз етнодизайну як синтезу культурних практик, етномистецьких традицій і художньо-проектної творчості. Наукова новизна роботи. Етнодизайн у широкому розумінні розглядається в трьох значеннях: як задум, як творчий метод і як діяльність, оскільки художньо-проектна творчість на засадах етнодизайну виступає як система культурно-естетичних зв’язків, значно розширює вміння творчо мислити, забезпечує професійну компетентність і культурний розвиток особистості. Висновки. Осмислення етнодизайнерського підходу в художньо-проектній творчості зумовлено прагненням до збереження національно-культурної ідентичності, необхідністю репрезентації української культурної спадщини у сучасному світовому просторі. Дизайн в Україні базується на естетичних принципах декоративно-ужиткового мистецтва, трансформованих для концептуальних вирішень в етнодизайні, який повинен стати основним культуротворчим елементом у змісті вищої мистецької освіти. 

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-08-29

Номер

№ 2 (2016)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.