СИМВОЛІСТСЬКІ Й ОРКЕСТРАЛЬНО-МІМЕТИЧНІ УСТАНОВКИ МУЗИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ХХ СТОЛІТТЯ У ПРОЕКЦІЇ НА ПІАНІСТИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Автор(и)

  • Dariia Androsova доктор мистецтвознавства, професор Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2017.138682

Ключові слова:

символізм, мімезис, оркестральність, піаністичне мистецтво, клавірність символізм, клавірність

Анотація

Метою дослідження є обґрунтування закономірного характеру "клавіризації" фортепіанної гри в заперечення оркестральної театральності лістівської академічної традиції за допомогою зосередження на естетизмі си- мволістської ("неосимволістської") традиції піаністичного мистецтва, що "примиряє" протистояння авангарду й традиціоналізму 20-70-х років ХХ ст. Методологічна основа – інтонаційний підхід школи Б.Асафьєва в Україні, зокрема праці О.Сокола, В.Шульгіної, О.Маркової, в яких стильові порівняльні характеристики проявів мистецтва й аналітичні узагальнення спостережень практики становлять багатий матеріал для висновків музично- герменевтичного типу. Наукова новизна полягає у самостійності теоретичної ідеї стильової автономії музики в низці напрямів мистецтва ХХ ст. й фортепіанної виконавської творчості як музичної складової. Висновки. До кінця ХХ ст. стала апробованою лінія трактування фортепіано, заявлена в перед символістський/символістський період становлення модерну, яка виявилася глибинно радикальною у перетворенні фортепіанної техніки. Це по- родило нові конструктивні рішення інструмента загалом. Так досвід піаністичної творчості протиставив радикалізм клавірності класиці фортепіанної оркестральності-"рояльності". З "клавіризацією" фортепіано виходимо на новий рівень уявлення про складні тембрально-моторні якості звуковидобування, які не виключають традиційну оркест- ральність, але поглинають її як один із проявів цієї клавірності.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-12-05

Номер

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення