СУБСТИТУЦІЯ ЖАНРУ І СТИЛЮ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКРАНІЗАЦІЇ

Анотація

Мета дослідження – виявлення спектру художніх засобів, які використовувалися українськими кінорежисерами при створенні екранізацій; визначення ступеню відповідності авторських поглядів між літературним та екранним твором, а також  знаходження міри субституції, жанрової і стилістичної відповідності книги і фільму у рамках історичного контексту, на основі екранізацій періоду 70-х років ХХ сторіччя. Методологічною основою дослідження є порівняльний аналіз між літературними джерелами – новелами А. Гайдара та екранізацією режисерів М. Рашеєва та А. Народицького – фільмом «Бумбараш», проведений для визначення характерних рис при трансформації літературного твору у інший вид мистецтва та для визначення амплітуди міри залежності стилю та жанру фільму від твору письменника. Наукова новизна. Попри потужний пласт наукових досліджень процесу екранного втілення літературних творів, історія української екранізації залишається недостатньо вивченою, а надто теоретичні засади на кшталт відповідності стилю і жанру у фільмах, що створені на основі літературних першоджерел. У даній науковій статті вперше на вітчизняному матеріалі досліджено механізм субституції жанру і стилю на прикладі однієї з українських екранізацій, що розширює наукові розвідки в історії вітчизняного кіно. Висновки. У авторському баченні кожного митця проявляється свій особистий погляд на певний твір, особливо, якщо він його створює на основі вже існуючого художнього джерела. Це яскраво простежується  на прикладі жанру екранізації.  Шляхом герменевтичних інтерпретацій автори екранізації талановито продемонстрували вдалий приклад жанрово-стилістичної субституції у фільмі «Бумбараш». У цій екранізації гармонійно знайдено баланс між гайдарівською драматичною пафосністю і ліричним романтизмом,  який органічно сублемований режисерами у своїй екранізації; між поетикою героїзму у А. Гайдара і трагіфарсовою жанровістю, шляхом застосування авторами  ексцентричних прийомів кінодраматургії; між легкою гумористичністю літературних гайдарівських новел і гротескною трагедійністю екранного твору. Також, використання своєрідного музично-драматичного рішення фільму призвело до суттєвих змін у жанровому спектрі літературного першоджерела, та все ж,  це дозволило авторам зберегти неповторне «творче обличчя» письменника.