СЕМАНТИКА НАГОТИ В МОДНІЙ ФОТОГРАФІЇ КІНЦЯ ХХ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2023.277646Анотація
Мета статті – проаналізувати семіотику тіла у візуальній культурі кінця ХХ – початку ХХІ століття на прикладі фешн-фотографії; з’ясувати, як тіло з пасивного екрана для відображення соціально й культурно значущих маркерів перетворилося на активного агента формування модних тенденцій. Методологія дослідження полягає в застосуванні низки підходів для всебічного розкриття смислових нюансів зображення тіла в сучасній модній фотографії. Зокрема, було використано історико-генеалогічний метод для відображення еволюції наративного локусу фешн-фотографії, де спершу акцентували на красі речі, а згодом – ідеалізованого тіла. Структуралістський підхід застосовано для аналізу контекстів модної фотографії. Компаративістський метод використано при зіставленні виражальних акцентів фешн-фотографії ХХ та першої чверті ХХІ століть. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні семіотичних контекстів феномену наготи у фешн-фотографії, що завжди естетизується композиційно, колористично, косметологічно тощо, залежно від культурного середовища та культурної епохи, а тому оголена тілесність є явищем дискурсивним, як і мода загалом. Висновок. Тілесність у модній фотографії ХХ століття виражає невпинну процесуальність постмодерного семіозису – перекодування світу речей у вимір знаків. Тілесність постає екраном для проєктування цих знаків, вічним двигуном рекламного дискурсу, множення візуальних образів, принципом гри, що триває. Знецінення речей у європейській культурі масового споживання другої половини ХХ століття, спричинене їх перевиробництвом, сприяло зміні критичного фокусу моди з одягу, у яке загортається людське тіло, на саме це тіло. Елітарність визначають уже не набором коштовних чи розкішних речей, якими оточує себе людина і які вимагають її фінансових інвестицій. Натомість означником виключності в пізньомодерному західному суспільстві стає здорове, привабливе тіло. Воно потребує грамотної турботи, медикалізації, спортивних тренувань, а отже, крім фінансових, ще й інвестицій часу та знань. Отже, фешн-фотографія кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття засвідчує зміщення фокусу модного дискурсу з естетики речей на естетику стилю життя та самотворення, екраном чого виступає людське тіло.
Ключові слова: мода, фешн-фотографія, тілесність, оголеність, нагота.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
