СЕМАНТИКА НАГОТИ В МОДНІЙ ФОТОГРАФІЇ КІНЦЯ ХХ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета статті – проаналізувати семіотику тіла у візуальній культурі кінця ХХ – початку ХХІ століття на прикладі фешн-фотографії; з’ясувати, як тіло з пасивного екрана для відображення соціально й культурно значущих маркерів перетворилося на активного агента формування модних тенденцій. Методологія дослідження полягає в застосуванні низки підходів для всебічного розкриття смислових нюансів зображення тіла в сучасній модній фотографії. Зокрема, було використано історико-генеалогічний метод для відображення еволюції наративного локусу фешн-фотографії, де спершу акцентували на красі речі, а згодом – ідеалізованого тіла. Структуралістський підхід застосовано для аналізу контекстів модної фотографії. Компаративістський метод використано при зіставленні виражальних акцентів фешн-фотографії ХХ та першої чверті ХХІ століть. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні семіотичних контекстів феномену наготи у фешн-фотографії, що завжди естетизується композиційно, колористично, косметологічно тощо, залежно від культурного середовища та культурної епохи, а тому оголена тілесність є явищем дискурсивним, як і мода загалом. Висновок. Тілесність у модній фотографії ХХ століття виражає невпинну процесуальність постмодерного семіозису – перекодування світу речей у вимір знаків. Тілесність постає екраном для проєктування цих знаків, вічним двигуном рекламного дискурсу, множення візуальних образів, принципом гри, що триває. Знецінення речей у європейській культурі масового споживання другої половини ХХ століття, спричинене їх перевиробництвом, сприяло зміні критичного фокусу моди з одягу, у яке загортається людське тіло, на саме це тіло. Елітарність визначають уже не набором коштовних чи розкішних речей, якими оточує себе людина і які вимагають її фінансових інвестицій. Натомість означником виключності в пізньомодерному західному суспільстві стає здорове, привабливе тіло. Воно потребує грамотної турботи, медикалізації, спортивних тренувань, а отже, крім фінансових, ще й інвестицій часу та знань. Отже, фешн-фотографія кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття засвідчує зміщення фокусу модного дискурсу з естетики речей на естетику стилю життя та самотворення, екраном чого виступає людське тіло.

Ключові слова: мода, фешн-фотографія, тілесність, оголеність, нагота.