СИНКРЕТИЗМ ЦЕРКОВНОЇ ПОХОВАЛЬНО-ОБРЯДОВОЇ МУЗИКИ ТА ФОЛЬКЛОРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У ПРАВОСЛАВНІЙ ТРАДИЦІЇ

Анотація

Мета дослідження полягає у виявленні взаємозв‘язку поховальної обрядової музики та фольклорних елементів у церковних піснеспівах православної традиції, окресленні феномену церковної поховально-обрядової музики як специфічного способу духовного спілкування, катарсису, емоційно-образного засвоєння та відображення особистісного світогляду. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи аналізу: історизму, систематизації, порівняння та узагальнення досліджуваної проблеми. Наукова новизна – в уточненні питань фіксації та опрацювання православного тафологічного репертуару; у дослідженні взаємовпливу народних побутово-поховальних вірувань, звичаїв та церковної обрядово-поховальної музики православних християн на культурну ідентичність українців, їх світовідношення та національний генотип. Висновки. У музичній поховальній обрядовості українців і до сьогодні виразно прослідковується симбіоз звичаїв, вірувань і церковних обрядів. Усі вони спрямовані на навернення православного християнина до праведного безгрішного життя, на сподівання прощення і відпущення гріхів та по смерті дарування спокою душі в очікуванні Царства Небесного, вічного життя; на очищення життєвого простору від негативної дії, забезпечення успішного переходу душі покійного до Царства Божого, на захист живих родичів та єднання живих і померлих з родини у Святому причасті (Євхаристії). Православна музично-естетична традиція зазначає, що молитва душі покійного є сильною, дієвою в Бога, тому християни мають тверду віру в те, що душі померлих моляться за живих нащадків кожного роду, а місія живих – молитися за вічний спокій їхніх душ та загальне воскресіння в Царстві Небесному. Якщо ми прагнемо досягти повноти синергійного спілкування з Господом, то повинні не тільки уповати на Божу поміч, але й зробити свій духовний внесок шляхом душевного зусилля і доброчинного напруження, кенозису, саможертовності, «приреченості» себе на Добро. Феномен церковної поховально-обрядової музики постає як специфічний спосіб духовного спілкування, емоційно-образного засвоєння та відображення світогляду православного християнина, що породжує етнонаціональний тип музично-естетичного мислення і культурної самоідентифікації людини. За допомогою церковних піснеспівів, зокрема поховально-обрядових пісень, українська музична культура стала уособленням релігійно-естетичних ідеалів та ментально-світоглядних установок православ’я, це вплинуло на процеси національної ідентифікації і наклало характерний відбиток на етнонаціональну ментальність та духовно-музичну культуру Русі-України упродовж віків.

Ключові слова: українська православна традиція, поховально-обрядова музика, церковні піснеспіви, обрядовий фольклор.