ЧЕТВЕРТА З «БРАЗИЛЬСЬКИХ БАХІАН» Е. ВІЛЛИ-ЛОБОСА В КОНТЕКСТІ ПОЛІФОНІЗМУ ХХ СТОРІЧЧЯ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2024.302100Анотація
Мета роботи виявлення особливостей поліфонічного мислення Е. Вілли-Лобоса за угрунтуванням його у старовинній поліфонії, показовій для мислення ХХ століття, що своєрідно представлене в його 4-ій Бразильській бахіані для фортепіано. Методологічною основою дослідження виступає інтонаційний підхід, як він зазначився у роботах послідовників Б. Асаф’єва в Україні (див.публікації Д. Андросової, О.Маркової, О. Муравської, А. Соколової, ін.), а також з опорою на розробки фортепіанного виконавства одеської школи (праці Л. Шевченко, Т. Левицької, інших науковців). Наукова новизна зумовлена оригінальністю підходу до фортепіанної специфіки бразильського майстра, що явно відображала традиції піанізму французької школи, дотичні до чембальної техніки Й.С. Баха, з ім’ям якого зв’язана назва творів. Висновки. Бахіанство Вілли-Лобоса органічно пов’язане з традиціями ранньобарокової інструменталістики, яка у першій половині XVIII сторіччя, тобто в добу Й.С. Баха, була явно базовою у європейському музичному обсягу. Традиції Бразилії, у професійній сфері пов’язані з мистецтвом романських країн, що виростають із культури європейського Ренесансу, вокальний спів і клавірна гра, споріднена з культурою струнних щипкових інструментів, була базисом інструментального мистецтва. Окрім форм імітаційної поліфонії, в Бахіанах фігурують більш ранні виявлення контрастної поліфонії канцонно-кантового призначення, що живили інструменталізм ансамблевої сонатності і які концентрується у вигляді сонати-концерту ранньобарокових типологій в Четвертій бахіані. І остання безпосередньо дотична до сакральної танцювальності, що фігурує в багатьох Бахіанах і має основу у старохристиянській церковності, органічній за значущістю Старокатолицтва у Бразилії.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.