ВОКАЛ МЕЦО-СОПРАНОВИХ ПАРТІЙ У ТВОРАХ ДЖ. ВЕРДІ І Ж. БІЗЕ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2024.308407Анотація
Метою дослідження постає прослідковування ознак тембру-амплуа у носіїв мецо-сопранового голосу, на матеріалі опер славнозвісних майстрів Дж. Верді і Ж. Бізе, при тому що цей темброво-регістровий колорит співу охоплює персонажів вкрай різних і за віком, і за соціальним становищем, і за національно-етнічними показниками. Методологічна основа – інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в працях українських музикознавців, зокрема Т. Вєркіної, О. Козаренка, І. Ляшенка, О. Маркової, О. Рощенко, О. Соколової, ін., з використанням науково-дослідницьких методів компаративно-стильового, герменевтичного, біографічно-описового, аналітично-типологічного тощо. Наукова новизна вирішується тим, що вперше в Україні і в Китаї висунуто тлумачення мецо-сопранового тембру у якості тембру-амплуа, тобто регістрово-тембральні характеристики голосу у єдності із сценічно-поведінковими і пластично-мімічними покажчиками, знаходячи спільне у персонажів принципово різних за соціально-психологічними, етнічно-національними, епохально-історичними та ін. ознаками. Вперше у вказаному ракурсі проаналізовані знамениті партії з опер Дж. Верді і Ж. Бізе. Висновки. Тембр-амплуа мецо-сопрано в операх Дж. Верді та творів Ж. Бізе виявляється у тому, що образи жінки-матері, жінки-спокусниці і т.ін. різняться в соціально-психологічному, національному, географічно-історичному аспектах, але їм притаманний виражений маскулінно-силовий ініціативний склад, всі тяжіють до пісенних номерів, але віддалених від простоти побутових проявів пісенності, до пластики виявлення владності, силової установки в стосунках з оточуючими, що визиває акцентуації сильних нот у низькому і середньому регістрах. А це складає історичне відділення цього типу співу від «россінівських» сопрано, які суміщали різнотемброві і різнофактурні верхній і нижній регістри, з яких, від середини ХІХ сторіччя, верхній наділив «легкістю» ліричні сопрано, а нижній – мецо-сопрано постромантичної формації.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.