Селекція і насінництво

Особливості технології вирощування соняшнику кондитерського напряму використання

2023-12-20T21:19:11+02:00

У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, у 2022 році було представлено 22 найменування соняшнику кондитерського напряму використання, що становило майже 2 % від загальної кількості сортів і гібридів культури в Реєстрі.

На цінні господарські ознаки кондитерського соняшнику суттєво впливають погодні умови. Зокрема мінливість врожайності насіння на 39 % визначено погодними умовами року; мінливість маси 1000 насінин – на 32 %; лушпинності – на 26 %; умісту фракції 3,8+ – на 41 %; умісту білка – на 12 %.

Аналіз літературних даних, присвячених елементам технології вирощування кондитерського соняшнику, дозволив виділити основні фактори агротехніки, що впливають на такі комерційно важливі ознаки, як врожайність і якісні показники насіння. Це система основного обробітку ґрунту, оптимальні дози внесення мінеральних добрив, густота стояння рослин.

Зростанню врожайності кондитерських генотипів сприяє збільшення густоти стояння рослин. Але, в розрідженому посіві (до 20 тис. росл./га) підвищується вихід комерційно важливої крупної фракції насіння. Виробники надають перевагу сортам і гібридам, здатним формувати як високу масу 1000 насінин, так і економічно рентабельний рівень урожайності. Більшість дослідників погоджуються, що розмір насіння зменшується зі збільшенням густоти рослин, і тому бажано прагнути до такої щільності рослин у посіві, за яку можна отримати достатньо крупне насіння без серйозного зниження загального врожаю. Кращі генотипи поєднують як високу врожайність, так і велику масу 1000 насінин.

Стосовно впливу способів основного ґрунту на врожайність кондитерського соняшнику думки науковців суперечливі. В умовах південного Степу України, найвищий урожай насіння кондитерського соняшнику був отриманий за полицеву оранку на глибину 25-27 см.

Позитивний вплив внесення азоту на масу 1000 насінин за дози внесення 120-160 кг/га установлено численними дослідженнями. Але слід враховувати, що надлишок азотного живлення призводить до подовження тривалості вегетаційного періоду, знижує стійкість до хвороб, сприяє більш сильної негативної реакції на посушливі умови.

Виробники кондитерського насіння намагаються підвищити показник «вихід крупної фракції насіння». Дослідники повідомляють про високий вихід крупної (4,5+) фракції насіння, який в окремих випадках може сягнути 83,6 %. Економічно значущою вважають фракцію насіння 3,8+. В умовах північного Степу вихід цієї фракції досягав 81,4 %, чому сприяв вибір генотипу, відвальний обробіток ґрунту і розріджений посів 20,4 тис. росл./га.

На величину показника «питома вага насіння» впливає значна кількість чинників, зокрема погодні умови, сортові особливості та агротехнічні прийоми вирощування. Збільшується питома вага при загущенні посівів.

Отже, господарським ознакам кондитерських генотипів соняшнику притаманний широкий спектр варіабельності, обумовлений сортовими особливостями та умовами вирощування (погодно-кліматичними, агротехнічними). Технологія вирощування соняшнику кондитерського напряму за основними елементами відповідає технології вирощування олійного соняшнику, але має певні особливості. Досягненню високої врожайності та потрібних технологічних властивостей насіння сприяють такі фактори агротехніки, як система основного обробітку ґрунту, оптимальні дози внесення мінеральних добрив, густота стояння рослин, вибір попередника в сівозміні. Головне завдання – зберегти економічно вигідний рівень врожайності насіння в розрідженому посіві, необхідному для отримання високої маси 1000 насінин. Особливої уваги потребує вивчення комплексного впливу агроприйомів вирощування на процеси росту, розвитку і формування продуктивності соняшнику кондитерського напряму використання. Результати таких комплексних досліджень дозволять розробити рекомендації щодо оптимального застосування агроприйомів для зниження витрат та підвищення економічної ефективності вирощування кондитерського соняшнику.

Реакція пилку мутантних форм томату на абіотичні стресові чинники

2023-12-20T18:46:23+02:00

У статті наведено результати скринінгу зразків мутантного генофонду томату (125 генотипів) за реакцією їх пилку на абіотичні стресові чинники (високі, низькі температури, посуху) з метою вивчення їх потенціалу та виявлення генетичних джерел/донорів стійкості. Дослідження проводили в умовах відкритого ґрунту з 2015 до 2017 рр. та в літніх теплицях з 2017 до 2019 рр. Показано високу гетерогенність генотипоспецифічної реакції пилку мутантних форм на різні стресові чинники: з летальним результатом на всі фактори (10 генотипів); висока стійкість до всіх стресових факторів (20 генотипів); комбінована стійкість: до високих і низьких температур (7 генотипів), до високих температур і посухи (9 генотипів), до холоду і посухи (4 генотипи); стійкі тільки: до високих (14 генотипів) або низьких (17 генотипів) температур, посухи (6 генотипів). Виявлено також мутантні форми (38 генотипів) з високою внутрішньопопуляційною мінливістю проростання пилку та здатністю утворювати довгі пилкові трубки за різних стресових факторів. Встановлено, що стійкість до високої температури, холоду та посухи за ознаками чоловічого гаметофіту визначається різними генетичними системами.

Проблеми в селекції соняшнику на холодостійкість

2023-12-20T19:02:09+02:00

Вступ. Соняшник вирощують як олійну культуру у всьому світі. Для виробництва соняшнику життєво необхідно мати холодостійкі гібриди. Відповідні методи оцінки холодостійкості є необхідною умовою успішного виведення холодостійкого соняшнику.

Мета та завдання. Оцінити холодостійкість соняшнику в лабораторних умовах та його стійкість у польових умовах, визначити перспективні комбінації, оцінити придатність лабораторного тесту для прогнозування стійкості соняшнику в польових умовах та перевірити зв’язок холодостійкості з групою стиглості та врожайністю.

Матеріали та методи. Соняшник вирощували з дотриманням стандартної агротехніки. Всього отримано 192 гібриди F₁. Скрінінг ліній та гібридів на схожість при плюсовій низькій температурі проводили за допомогою лабораторного тесту. Оцінку польової стійкості на ранніх етапах розвитку рослин визначали за 9-бальною шкалою. Зв’язки між досліджуваними параметрами аналізували методом лінійної регресії.

Результати і обговорення. Найбільша стійкість на ранніх етапах розвитку рослин в польових умовах зареєстрована для ліній Х4713В, Сх777А та Сх808А. Однак вони передали стійкість лише деяким зі своїх гібридів. З іншого боку, кілька гібридів були досить стійкими в польових умовах, хоча показники стійкості їхніх батьківських ліній варіювали від 1 до 5 балів. Не виявлено зв’язку між періодом «сходи – цвітіння» та холодостійкістю. Значний ступінь невизначеності пов’язаний з прогнозуванням польової стійкості соняшнику за його холодостійкістю, оціненою за допомогою лабораторного тесту. Цей лабораторний тест не можна використовувати для прогнозування польової стійкості ліній чи гібридів. Спостерігалася сильна позитивна кореляція між польовою стійкістю та врожайністю насіння у ліній, але коефіцієнт кореляції для гібридів вказував на відсутність суттєвої кореляції між цими параметрами.

Висновки. При позитивних низьких температурах врожайність інбредних ліній соняшнику позитивно корелювала з показником польової стійкості на ранніх стадіях росту та розвитку рослин. Вірогідної різниці у реакції ранньо- та середньостиглих генотипів соняшнику на вплив холоду не виявлено. Результати тесту Лаханова на схожість в умовах холоду не узгоджуються з оцінкою польової стійкості ліній і гібридів соняшнику.

Характеристика сортів тритикале ярого селакції Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва НААН

2023-12-20T19:16:37+02:00

Мета дослідження. Метою досліджень 2019–2021 рр. було оцінити та порівняти господарські та технологічні особливості зареєстрованих та нових сортів тритикале ярого селекції Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва НААН України.

Матеріали та методи. Матеріалом досліджень були 10 зареєстрованих та нових сортів тритикале ярого, які було оцінено за господарськими особливостями та технологічними властивостями. Польові оцінки проводили за методикою кваліфікаційної експертизи сортів рослин. Лабораторні дослідження включали оцінку технологічних властивостей зерна, борошна та хліба за рядом ознак.

Результати та обговорення. За вегетаційним періодом усі сорти належать до групи середньостиглих (від 90 діб (сорт Воля харківська) до 94 діб (еталон Дархліба харківський, Боривітер харківський та Булат харківський).

Висота рослин сортів тритикале ярого – оптимальна (98–108 см). Лише сорт тритикале ярого Кріпость харківська мав висоту 84 см (низькостеблові тритикале).

Урожайність варіювала від 4,07 до 5,00 т/га. Найбільшу врожайність мав сорт Свобода харківська – 5,00 т/га, що перевищує еталон на 0,73 т/га. Сорти Опора харківська та Кріпость харківська мали врожайність 4,74 та 4,61 т/га відповідно, що перевищує еталон Дархліба харківський на 0,37 та 0,24 т/га відповідно.

Маса 1000 зерен становила від 38,1 до 40,9 г. Найбільшу масу 1000 зерен мали сорти Булат харківський, Боривітер харківський та Кріпость харківська – 40,9, 40,9 та 40,2 г відповідно, що перевищувало еталон Дархліба харківський на 1,8–2,5 г.

Натура зерна сортів тритикале ярого була високою – від 717 до 753 г/л. Найбільшу натуру зерна мали Зліт харківський (753 г/л) та Булат харківський (751 г/л). Даний показник у сорту Боривітер харківський був на рівні еталону Дархліба харківський і становив 745 г/л.

Склоподібність сортів тритикале ярого була середньою (від 31 до 49 %). Найбільшим даний показник був у сорту Кріпость харківська та сорту Булат харківський – 49 і 47 % відповідно.

За твердістю зерна до групи м’якозерні було віднесено Боривітер харківський (121 Н), Дархліба харківський (118 Н), Свобода харківська (109 Н), Воля харківська (106 Н) та Опора харківська (105 Н); до дуже м’якозерних – Достаток харківський (101 Н), Зліт харківський та Булат харківський (по 98 Н відповідно), Скарб харківський (92 Н) та Кріпость харківська (90 Н).

Вміст білка на рівні еталону Дархліба харківський мали Боривітер харківський (13,0 %) та Воля харківська (12,8 %). Виявлено сорти, в яких вміст крохмалю в зерні більший, ніж у еталону Дархліба харківський – Зліт харківський (60,1 %), Достаток харківський (60,0 %), Булат харківський (60,0 %), Скарб харківський (59,2 %), Свобода харківська (58,9 %).

Найбільший вміст клейковини у борошні мав сорт Воля харківська – 22,0 %, ІДК – 82 од. (ІІ група якості). Нижчий вміст клейковини мали сорти Зліт харківський, Булат харківський та Достаток харківський – 20,3, 20,0 та 19,8 % відповідно, ІДК – 80 од. (ІІ група якості), 73 та 73 од. відповідно (І група якості).

Сила борошна варіювала від 68 до 154 о.а. Найбільшою вона була у еталону Дархліба харківський – 154 о.а.; Зліт харківський, Булат харківський та Достаток харківський – 109–118 о.а., Кріпость харківська, Опора харківська, Воля харківська та Боривітер харківський – 92–100 о.а.

Пружність сортів (P) тритикале ярого становила від 35 до 69 мм, розтяжність (L) – від 53 до 74 мм. Найбільшим співвідношення P/L було у еталону Дархліба харківський – 1,3. Сорти Достаток харківський та Кріпость харківська мали збалансованість 1,2 та 1,0 відповідно.

Об’ємний вихід хліба тритикале ярого становив від 400 до 500 мл. Кращий об’єм хліба був у сортів Кріпость харківська, еталону Дархліба харківський, Достаток харківський та Скарб харківський.

Загальна хлібопекарська оцінка тритикале ярого становила 7,4–8,8 балів. Еталон Дархліба харківський мав найвищий рівень загальної хлібопекарської оцінки – 8,8 балів. Найменшим даний показник був у сортів Булат харківський (7,4 балів) та Опора харківська (7,8 балів).

Загальна хлібопекарська оцінка позитивно корелювала з показниками об’єму хліба (r = 0,86), якості клейковини (r = 0,51) та пружності тіста (r = 0,30). Встановлено зворотні кореляції між загальною хлібопекарською оцінкою та показниками розтяжності тіста (r = –0,47), вмісту крохмалю в зерні (r = –0,46) та натури зерна (r = –0,35).

Урожайність зерна мала тісну середню кореляцію з масою 1000 зерен (r = 0,55). Водночас показник врожайності перебував у зворотній кореляції з силою борошна (r = –0,64) та пружністю тіста (r = –0,51).

Добір вихідного матеріалу кавуна за адаптивністю для селекції на придатність до вирощування за інтенсивної та органічної технологій

2023-12-20T20:38:00+02:00

Мета дослідження. Виділити вихідний матеріал кавуна за основними продуктивними показниками (урожайністю, середньої масою товарного плоду) для селекції генотипів, придатних до вирощування за інтенсивної та органічної технології.

Матеріали та методи. Об’єкт досліджень: колекційні зразки кавуна — понад 100 сортів та ліній з 9 країн світу. Стандартом слугував сорт Макс плюс (Україна). Було визначено: Sgi – стабільність генотипу, bi – коефіцієнт регресії реакції генотипу на зміну умов (пластичність), СЦГі – селекційна цінність генотипу. Технологія вирощування рослин загальноприйнята для зони Лісостепу України (DSTU 3805-98, 1998; DSTU 5045:2008, 2008). Дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих методик з селекційної роботи. Для оцінки параметрів стабільності генотипів використано методику Kilchevskiy & Khotyleva, 1997. Коефіцієнт екологічної пластичності (bi) розраховано згідно з методикою Eberhart & Russel, 1966.

Результати та обговорення. Досліджено адаптивний потенціал колекції кавуна за ознаками: загальна і товарна урожайність, середня маса товарного плоду. Визначено: b_i - коефіцієнт регресії реакції генотипу на зміну умов (пластичність), Sg_i - стабільність генотипу, СЦГ_і - селекційну цінність генотипу колекції кавуна. Дослідженнями встановлено амплітуду та розмах варіювання ознак продуктивності. За коефіцієнтом екологічної пластичності bi, колекційні зразки кавуна було розподілено на низько-, середньо- та високо- екологічно пластичні за різними ознаками. Колекційні зразки розподілено на генотипи: 1 - інтенсивного типу зі збільшеною реакцією на умови вирощування; 2 - з середнім рівнем екологічної пластичності; 3 - високо пластичні, які незначною мірою реагують на зміну умов вирощування. Для селекційної роботи на різні ознаки виділено зразки, які мають практичну цінність за показниками стабільності, за селекційною цінністю генотипу (СЦГі) для інтенсивної та органічної технологій вирощування. З урахуванням параметрів екологічної мінливості колекційних зразків кавуна для використані у селекції сортів і гібридів, придатних до вирощування за інтенсивної технології, виділено зразки зі збільшеною реакцією на змінні умови вирощування, які при цьому зберігали достатньо високу стабільність урожаю. За складовими урожайності (продуктивними ознаками) виділено: 5 селекційно цінних зразків за ознакою «загальна урожайність», 6 — за ознакою «товарна урожайність» та 1 за ознакою «середня маса плоду». За результатами досліджень параметрів екологічної мінливості колекції кавуна для використання у якості вихідного матеріалу при селекції генотипів придатних до вирощування за органічних технологій за продуктивними ознаками виділено: 6 селекційно цінних зразків за ознакою «загальна урожайність», 4 зразки за ознакою «товарна урожайність», 6 зразків за ознакою «середня маса плоду». Виділені зразки мають оптимальну реакцію на умови року, є відносно стабільними за рівнем прояву цих ознак у змінних умовах вирощування та характеризуються високими їх значеннями.

Висновки. Визначено параметри адаптивної здатності колекції кавуна для селекції генотипів, придатних до вирощування за інтенсивною та органічною технологіями. За результатами аналізу параметрів екологічної мінливості 101 колекційного зразка кавуна виділено зразки зі збільшеною реакцією на змінні умови вирощування, які при цьому зберігали достатньо високу стабільність урожаю. За складовими урожайності виділено: 5 селекційно-цінних сортозразків за ознакою «загальна урожайність»: Клондайк, Ятум, Сладкий брилиант, Ярило, Східний принц, 6 селекційно-цінних сортозразків за ознакою «товарна урожайність»: Клондайк, Сладкая дакота, Сладкий брилиант, Сладкий брилиант 2, Ярило, Східний принц та один селекційно-цінний сортозразок за ознакою «середня маса плоду» – Сладкий брилиант. За результатами досліджень параметрів екологічної мінливості колекції кавуна для використання їх як вихідного матеріалу при селекції генотипів, придатних для вирощування за органічної технології, виділено: шість селекційно-цінних сортозразків за ознакою «загальна урожайність»: Сладкая дакота, Атаманський, Рояль Маджестик, Wm 14, Minimeloni, № 9, чотири селекційно-цінних сортозразки за ознакою «товарна урожайність»: Атаманский, Рояль Маджестик, Карапуз, Мономах, шість селекційно-цінних сортозразків за ознакою «середня маса плоду» Атаманский, Бінго, Фотон, Орфей, А-14 Тур, №7 Zx. Виділені зразки мають оптимальну реакцію на змінні умови років вирощування, є відносно стабільними за рівнем прояву цих ознак та характеризуються високими їх значеннями. Отже, за результатами досліджень виділено джерела основних селекційних ознак кавуна за рівнем прояву адаптивних показників, що має практичне значення в селекції сортів та гібридів як для інтенсивних, так і для органічних технологій вирощування.

Диференціювання генотипів Triticum aestivum L. за поєднанням урожайності та показників якості борошна

2023-12-20T20:48:27+02:00

Мета. Метою дослідження було виділити сорти та селекційні лінії пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.) за високим рівнем урожайності, підвищеними показниками якості борошна та їх поєднанням.

Матеріали та методи. Дослідження проводили впродовж 2019/20–2021/22 рр. в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП). Оцінювали 10 нових сортів та чотири перспективні селекційні лінії пшениці м’якої озимої. Вирощували пшеницю озиму відповідно до загальноприйнятої технології для зони Лісостепу України. Збирання та облік урожаю здійснювали згідно з методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні. Визначення показників якості зерна пшениці м’якої озимої проводили у лабораторії якості зерна МІП відповідно до загальноприйнятих методик.

Результати та обговорення. Встановлено значну варіабельність урожайності та показників якості борошна залежно від умов років дослідження. У середньому за сортами та селекційними лініями пшениці м’якої озимої у 2019/20 р. отримано найвищий вміст білка (14,7 %) та клейковини (31,9 %), однак рівень урожайності у цьому році був найнижчий (3,40 т/га). У 2020/21 р. навпаки, виявлено більшу врожайність (6,46 т/га) та менші значення показника седиментації (59 мл), вмісту білка (11,9 %), вмісту клейковини (27,4 %). Сорти МІП Аеліта, МІП Відзнака та селекційна лінія Лютесценс 37548 характеризувалися істотно вищою врожайністю порівняно із сортом стандартом Подолянка (5,05 т/га, НІР₀₅ = 0,33 т/га). Виокремлено генотипи, які у середньому за 2019/20–2021/22 рр. Вірогідно перевершували сорт стандарт Подолянка за: вмістом білка – МІП Ніка, МІП Відзнака, МІП Довіра, Лютесценс 37548, Лютесценс 60049, Лютесценс 60400; показником седиментації – МІП Феєрія, Лютесценс 37548, Лютесценс 60049, Лютесценс 60302; вмістом клейковини – Лютесценс 37548. Слід відмітити, що селекційна лінія Лютесценс 37548 істотно переважала стандарт за всіма представленими показниками якості борошна. За поєднанням урожайності з комплексом показників якості борошна виділено сорти МІП Аеліта, МІП Відзнака та селекційні лінії Лютесценс 37548, Лютесценс 60049, Лютесценс 60302.

Висновки. Виділені сорти та селекційні лінії пшениці м’якої озимої можуть бути використані в селекційному процесі для створення вихідного матеріалу як джерела поліпшення показників якості борошна, комплексу досліджуваних показників якості борошна, поєднання високої врожайність з високими показники якості борошна.

Залежність інтенсивності наливу зерна та вологовіддачі від цінних господарських ознак кукурудзи

2023-12-20T21:11:46+02:00

Мета та завдання досліджень. Вивчити залежності інтенсивності наливу зерна кукурудзи та його вологовіддачі від морфологічних та господарських ознак в кожній групі стиглості ліній кукурудзи.

Матеріал і методи. Дослідження проводили у 2017-2019 роках, у лабораторії інтродукції та зберігання генетичних ресурсів рослин та в лабораторії селекції та насінництва кукурудзи Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН. Зразки висівалися стандартним методом на двухрядковій ділянці площею 9,8 м²в трьох повторностях. Через кожні 20 ділянок було розміщено стандарти: ранньостиглі – лінія F 2; середньорання – УХ 52; середньостиглі – ДС 103, УХС 126, СО 125; середньопізні – А 619, Харківська 215, ХА 408. Протягом вегетаційного періоду в польових умовах проведено 24 оцінки типовості зразка. Вологість зерна кожної лінії визначали в період достигання чотири рази, кожні десять діб, починаючи з тридцятої доби після запилення. Для порівняння результатів вміст вологи в зерні визначали польовим методом з використанням голчатого вологоміра для деревини АВД 6100.

Результати та обговорення. Виділено лінії з максимальною віддачею вологи за добу: в середньоранній групі стиглості виділено шість ліній – LPL 79 A, УХК 5, УХС 85, УХК 590, УХС 85, СЛ 73-85-2 (Україна), СО 190 (Канада); в середньостиглій групі стиглості – 24 лінії, з них 20 ліній української селекції, три з США (W 83, A 619 та B 143). У середньопізньої групи стиглості – 25 ліній з максимальною вологовіддачею, з України – 20 ліній (УХК 472, ХЛГ 78, ЛНАУ 18, ОВ 1248, УХ 804 та ін.), дві лінії російської селекції і по одній лінії з Казахстану та США. Встановлено залежність інтенсивності наливу зерна у ліній кукурудзи, його вологовіддачі при дозріванні та швидкості висихання зерна від морфологічних і так званих «специфічних» ознак (довжина плодоніжки, кількість обгорток, щільність їх прилягання до качана, консистенція зерна). Виділено лінії кукурудзи інтенсивним наливом зерна та комплексом цінних господарських ознак.

В результаті вивчення інбредних ліній кукурудзи встановлено високий позитивний зв'язок між інтенсивністю накопичення сухої речовини та продуктивністю (r = 0,90), середній позитивний зв'язок між інтенсивністю накопичення сухої речовини та озерненістю качана (r = 0,45), висотою рослини (r = 0,40) та висотою прикріплення качану (r = 0,39)

Висновки. За результатами досліджень в кожній групі стиглості відібрано кращі лінії за інтенсивністю вологовіддачі зерном та цінними господарськими ознаками. У середньоранній групі стиглості було виділено вісім кращих ліній, тільки шість ліній характеризувались високими господарськими ознаками. Серед ранньостиглої групи більшість ліній перевищили стандарт УХ 52 за продуктивністю і масою 1000 зерен. В середньостиглій групі у порівнянні зі стандартом УХС 126 було виділено 24 кращих ліній.