Збереження культурної спадщини в умовах воєнних конфліктів: міжнародні практики, проєкти та цифрові рішення
DOI:
https://doi.org/10.32461/2409-9805.2.2025.350075Ключові слова:
культурна спадщина, міжнародний досвід, цифрові технології, віртуальні середовища, проєктна діяльність, воєнний стан, громадські організаціїАнотація
Мета статті – дослідити міжнародний практичний досвід збереження культурної спадщини та визначити механізми його адаптації і впровадження в Україні. Методологія дослідження базується на використанні теоретичних методів дослідження, зокрема аналізу і синтезу – для систематизації знань про альтернативні методи збереження культурної спадщини; порівняльний метод – для вивчення міжнародного досвіду збереження культурної спадщини в умовах збройних конфліктів; узагальнення – для формування висновків щодо ефективних практик її збереження. Наукова новизна статті полягає в систематизації міжнародних практик збереження культурної спадщини, зокрема механізмів, розроблених для умов воєнних конфліктів, із подальшим визначенням можливостей їх адаптації в Україні. Обґрунтовано потенціал цифрових технологій, серед яких 3D-моделювання, віртуальні реконструкції, цифрові архіви тощо, у документуванні, фіксації та відтворення культурної спадщини в умовах воєнних конфліктів. Виокремлено комплекс інноваційних методів створення віртуальних середовищ, що поєднують науково-технічні та мистецькі підходи для збереження і подальшої реставрації культурної спадщини України. Висновки. На сучасному етапі внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, одним із підходів збереження культурної спадщини є застосування міжнародних механізмів. Хоча проблема збереження культурної спадщини виникає в багатьох державах світу, проте підходи до її розв’язання різняться. Міжнародна спільнота напрацювала низку моделей захисту об’єктів культурної спадщини, зокрема й на випадок воєнних конфліктів, практичний досвід яких може бути адаптований в Україні. Було розроблено та реалізовано чимало проєктів, зокрема й ті, які демонструють потенціал 3D-моделювання, віртуальних реконструкцій, цифрових архівів тощо для фіксації, відтворення та популяризації культурної спадщини в умовах ризику її фізичної втрати. На сьогодні сформувався доступний набір ефективних методів, які поєднують науково-технічні інновації і мистецькі підходи для створення віртуальних середовищ, серед яких фотографування, 3D-сканування, підготовка презентацій, відеоматеріалів тощо. Їхнє раціональне застосування, відповідно до наявних ресурсів, дає змогу не лише забезпечити збереження культурних об’єктів, а й створити основу для подальшої реставрації, дослідження та міжнародної адвокації.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Наталія Головач

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.