Збереження культурної спадщини в умовах воєнних конфліктів: міжнародні практики, проєкти та цифрові рішення

Анотація

Мета статті – дослідити міжнародний практичний досвід збереження культурної спадщини та визначити механізми його адаптації і впровадження в Україні. Методологія дослідження базується на використанні теоретичних методів дослідження, зокрема аналізу і синтезу – для систематизації знань про альтернативні методи збереження культурної спадщини; порівняльний метод – для вивчення міжнародного досвіду збереження культурної спадщини в умовах збройних конфліктів; узагальнення – для формування висновків щодо ефективних практик її збереження. Наукова новизна статті полягає в систематизації міжнародних практик збереження культурної спадщини, зокрема механізмів, розроблених для умов воєнних конфліктів, із подальшим визначенням можливостей їх адаптації в Україні. Обґрунтовано потенціал цифрових технологій, серед яких 3D-моделювання, віртуальні реконструкції, цифрові архіви тощо, у документуванні, фіксації та відтворення культурної спадщини в умовах воєнних конфліктів. Виокремлено комплекс інноваційних методів створення віртуальних середовищ, що поєднують науково-технічні та мистецькі підходи для збереження і подальшої реставрації культурної спадщини України. Висновки. На сучасному етапі внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, одним із підходів збереження культурної спадщини є застосування міжнародних механізмів. Хоча проблема збереження культурної спадщини виникає в багатьох державах світу, проте підходи до її розв’язання різняться. Міжнародна спільнота напрацювала низку моделей захисту об’єктів культурної спадщини, зокрема й на випадок воєнних конфліктів, практичний досвід яких може бути адаптований в Україні. Було розроблено та реалізовано чимало проєктів, зокрема й ті, які демонструють потенціал 3D-моделювання, віртуальних реконструкцій, цифрових архівів тощо для фіксації, відтворення та популяризації культурної спадщини в умовах ризику її фізичної втрати. На сьогодні сформувався доступний набір ефективних методів, які поєднують науково-технічні інновації і мистецькі підходи для створення віртуальних середовищ, серед яких фотографування, 3D-сканування, підготовка презентацій, відеоматеріалів тощо. Їхнє раціональне застосування, відповідно до наявних ресурсів, дає змогу не лише забезпечити збереження культурних об’єктів, а й створити основу для подальшої реставрації, дослідження та міжнародної адвокації.