Комунікативні стратегії репрезентації та документування національної культурної спадщини в умовах консцієнтальної війни

Анотація

Метою статті є аналіз комунікативних стратегій репрезентації і документування національної культурної спадщини в умовах консцієнтальної війни, а також виявлення ключових інформаційно-комунікаційних викликів і загроз для збереження культурної пам’яті, ідентичності та символічного простору нації. Особливу увагу зосереджено на ролі документування як інструменту фіксації, легітимації та захисту культурних сенсів і цінностей у глобальному інформаційному просторі. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході з використанням методів соціокомунікаційного, культурологічного, історико-порівняльного та семіотичного аналізу. Застосовано елементи теорій комунікації, культурної пам’яті та ідентичності. Джерельну базу становлять наукові публікації, нормативно-правові документи міжнародних організацій, а також кейси сучасних медійних, цифрових і документаційних практик щодо репрезентації культурної спадщини. Наукова новизна. У статті вперше національну культурну спадщину системно осмислено як об’єкт і водночас інструмент комунікативного впливу в умовах консцієнтальної війни. Запропоновано типологію інформаційно-комунікаційних загроз культурній спадщині, що охоплює: фізичне знищення об’єктів, символічну апропріацію, семантичну девальвацію, маніпулятивне переосмислення культурних метанаративів, а також викривлення або втрату документаційних контекстів. Обґрунтовано значення документування як стратегічного чинника культурної безпеки та збереження національного наративу. Висновки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що в умовах консцієнтальної війни національна культурна спадщина функціонує не лише як об’єкт деструктивних інформаційних впливів, а і як ресурс комунікативної стійкості та культурного спротиву. Ефективні стратегії її захисту передбачають поєднання інституційного документування, цифрових технологій, медіакомунікацій, освітніх практик і міжнародної співпраці. Акцентовано на необхідності активної репрезентації задокументованих національних культурних наративів у глобальному інформаційному просторі як умови збереження культурного суверенітету.