Цифрове збереження культурної спадщини, що перебуває під загрозою зникнення, в зонах конфліктів

Анотація

Метою дослідження було вивчення ролі цифрових технологій у збереженні культурної спадщини в зонах конфліктів, забезпечення безпеки історичної та культурної ідентичності в умовах воєнних дій. У дослідженні проаналізовано ризики та цифрові рішення для збереження як матеріальної, так і нематеріальної спадщини під час збройних конфліктів. Були розглянуті виклики, що виникають через нестабільне середовище, обмежені технічні ресурси та зруйновану інфраструктуру, які перешкоджають використанню таких методів, як 3D-сканування, дистанційне зондування та цифрове моделювання для документування та реконструкції пошкоджених об’єктів. Етичні проблеми, пов’язані з правом власності та інформованою згодою, оцінювалися разом з логістичними питаннями, що виникають внаслідок геополітичних обмежень і фрагментарної співпраці між місцевими громадами, урядами та міжнародними організаціями. Тематичні дослідження з Сирії, Афганістану, Малі та України проілюстрували застосування цифрових інструментів для документування та відновлення спадщини в несприятливих умовах. Технологічні інновації, зокрема відстеження походження на основі блокчейну, периферійні обчислення для локальної обробки даних, децентралізовані мережі зберігання та прогнозне картування ризиків за допомогою штучного інтелекту, обговорювалися як стратегії захисту та збереження цифрових записів. Результати дослідження показали, що, незважаючи на технічні та геополітичні бар’єри, місцеві зацікавлені сторони продемонстрували неабияку адаптивність, використовуючи недорогі інструменти з відкритим вихідним кодом для продовження зусиль із документування. Залучення громад виявилося ключовим фактором у збереженні цифрової спадщини, причому низові ініціативи часто очолювали збір даних і розповідь історій. Міжнародні партнерства були найефективнішими, коли вони підтримували, а не підміняли місцеві організації. Крім того, респонденти наголосили на нагальній потребі у створенні сталої цифрової інфраструктури та моделей управління даними з урахуванням культурних особливостей. У дослідженні також розглянуто відповідні міжнародні правові рамки, які підтримують проактивні зусилля зі збереження даних. Насамкінець, воно закликає до інтегрованих цифрових підходів, які поєднують технологічні досягнення з участю громадськості для захисту культурних цінностей і підтримки зусиль з відновлення в регіонах, що постраждали від конфлікту, забезпечуючи їхнє тривале збереження