Холодостійкість сучасних сортів та ліній проса української селекції

Автор(и)

  • O. V. Gorlachova Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН, Україна, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.30835/2413-7510.2019.172659

Ключові слова:

просо, холодостійкість, проростання, довжина кореня

Анотація

Мета і завдання досліджень – вивчити сучасні сорти і лінії, які були створені в різних науково - дослідних установ України на стійкість до холоду. Виділити джерела холодостійкости проса, які в подальшому можна буде використовувати для селекції проса на адаптивність до несприятливих умов середовища.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводили протягом 2017–2018 років в лабораторії селекції проса Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва. Матеріалом для дослідження були 43 зразки з селекційних установ України: 23 генотипи, створені в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр'єва, шість сортів: Омріяне, Заповітне, Чабанівське, Київське 96, Київське 87, Новокиївське 01 і лінія IR 1370 – в Інституті землеробства (м. Київ); Попелюшка, Полтавське золотисте, Біла Альтанка – в Полтавській державній аграрній академії; Лана, Денвікське – в Інституті біоенергетичних культур та цукрових буряків (м. Київ); Аскольд, Олітан, Поляно, Скадо – в Веселоподільський дослідної станції (Полтавська обл.); Таврійське – в науково-виробничій фірмі «Хлібороб». Холодостійкість сортів і ліній визначали за «Методикю оцінки селекційного матеріалу проса на холодостійкість». Перші оцінювальні роботи проводили на 12 добу, а остаточний підрахунок пророслого насіння проводили на 20 добу. Пророслим вважається насіння, яке мало корінець не коротший 0,5 мм. У наших дослідженнях за контроль був сорт Харківське 57. Для того, щоб дати найбільш точну оцінку стійкості зразка до понижених позитивних температур, у лабораторії вимірювали довжину кореня в 20 проростках на 12 і 20 добу, порівнювали з контролем і таким чином спостерігали динаміку проростання насіння проса при t = 7 °C. Зразки було розділено на групи за ступенем стійкості до холоду. Розподіл проводили за нижньою межею довірчого інтервалу і розраховували за формулою К = (Х мах - Х міn) / r; де Х мах – максимальне значення відсотка проростання; Х міn – мінімальне значення; r – число груп.

Обговорення результатів. На 12 добу зразки проса характеризувалися слабкою стійкістю: 77 % сортів і ліній було віднесено до групи нестійких або слабкостійких. Лише два сорти Лана і Новокиївське 01 і лінія Л. 08-4264 мали стійкість вище середньої. На 20 добу розподіл генотипів по групах змінився. Так, переважна більшість зразків (77 %) характеризувалися високою стійкістю або вище середньої.

У статті представлено динаміку проростання насіння генотипів, які мали на 12 добу високу ступінь стійкості. Їх рівень холодостійкості складав вище 200% до стандарту: сорт Лана показав 257 %, сорт Новокиївське 01 – 209 %, а лінія Л. 08-4264 – 239 %. При цьому в цих зразків проса коренеутворення теж було більш інтенсивним, вони перевищили довжину кореня Харківське 57 від 1 до4 мм. У статті представлено сорти та лінії, які на 20 добу не лише мали високий рівень холодостійкості по відношенню до контролю (100–113 %), а й за показниками довжини кореня проростка перевищили Харківське 57 від 8 до13 мм.

Висновки. Сучасні зразки проса можуть переносити низькі позитивні температури, незважаючи на уповільнення ростових процесів. Дані свідчать, що незважаючи на те, що просо вважається теплолюбивою культурою, в селекції на стійкість до абіотичних факторів середовища створення сортів з високою холодостійкістю є можливим. Ми рекомендуємо використовувати, як цінні компоненти для схрещування для селекції на холодостійкість сорти Лана, Новокиївське 01 та лінію Л. 08-4264. Також використовувати в селекції на адаптивність до низьких позитивних температур зразки Масловський 4, Харківське 5, Слобожанське, Козацьке, Л. 11-5707, Л.08-4264, Л.08-4322, Попелюшка, Біла Альтанка, Олітан. Ці генотипи показали не лише високий рівень холодостійкості на 20 добу, а й інтенсивний ріст коренів у порівнянні з контролем.

 

Посилання

Yashovsky IV. Breeding and seed production millet. Moscow: Agropromizdat, 1987. 256 p.

Tadele Z. Role of crop research and development in food security of Africa. International Journal of plant biology and research. 2014; 2(3): 1019. 7 p.

Oelke EA, Oplinger S, Putnam DH, Durgan BR, Undersander DJ. Millets. Alternative fild crops manual. Retrieved. 2011. March 4.

Bandyopadhyay BB. Genotypic differences in relation to climatic adaptation of two cultivated barnyard milet species at Garhwal hills. The Indian Journal of genetics and plant breeding. 1999; 59: 105–108.

Bukholtsev AN. Growth, phosphorus metabolism and adaptation of seedlings to low temperature. Plant resistance to low positive temperatures and frosts and ways to increase it. 1969. P. 171–177.

Yamauchi A, Kono Ya, Tatsemi J. Comparison of root system structures of 13 species of cereals. Japan Crop Science. 1987. P. 618–631.

Shubha R. Biochemical, physiological and cold tolerance in finger millet (Eleusine coracana L.) germplasm. Pant University of Agriculture and Technology. Pantnagor, 2008.

Henkel PA, Kushnirenko S.V. Cold resistance of plants and thermal methods of its increase. 1966. 223 p.

Yadav AK. Genetic dissection of temperature tolerance in pearl millet (Pennisetum glaucum). Indian Journal. 2011; 81(3):7–17.

Francesca Bray Millet cultivation in China: a historical survey. 1981. Р. 291–307.

Method for assessing the breeding material of millet for cold resistance. Orel, 1983. 13 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-07-08

Номер

Розділ

МЕТОДИ І РЕЗУЛЬТАТИ СЕЛЕКЦІЇ