Оцінки генетичної мінливості та спадковості у генотипів гороху в посівах під зиму

Автор(и)

  • V. I. Kosev Інститут кормових культур, Плевен, Болгарія, Болгарія

DOI:

https://doi.org/10.30835/2413-7510.2015.57370

Ключові слова:

селекція, генотип, Pisum sativum, продуктивність

Анотація

Мета і задачі дослідження. Науково-дослідна робота спрямована на вивчення генетичної мінливості і спадковості за різними ознаками у  гороху в підзимньому посіві, що може сприяти у доборі генотипів для майбутніх селекційних програм.

Матеріали і методи. Дослідження проведено в 2011–2012 рр. в Інституті кормових культур, Плевен, Болгарія. Вихідним матеріалом були вісім генотипів – № 58 (Fenn х Pleven 4), № 57 (Fenn*х Pleven 4), № 9 (Fenn x Вусатий 90), № 6 (Mir х Харківський еталонний), № 12А (Mir х Резонатор), № 10 (Kerpo х Mir), № 14 (Pleven 10 x Вусатий 90), за стандарт був сорт Mir. Площа ділянки 2 м2, три повторення. Аналіз елементів структури продуктивності проводили на 10 рослинах, також визначали тривалість вегетаційного періоду.

Статистичну обробку проводили за допомогою дисперсійного аналізу (D. L. Vandev), ієрархічного кластерного (J. H. Ward). Спадковість у широкому сенсі визначали за формулою I. Mahmud, H. H. Kramer, коефіцієнти генотипової та фенотипової варіації – за формулою M. Fikreselassie.

Обговорення результатів. Дисперсійний аналіз підтвердив наявність істотних відмінностей за всіма показниками, за виключенням ваги насіння з рослини. Так, незначну різницю відмічено між коефіцієнтами генотипової і фенотипової варіації у ознак висота рослини, кількість бобів на рослині і кількість насінин у бобі. Це свідчить про те, що мінливість цих ознак пов’язана з генетичними чинниками. Для маси 1000 насінин мінливість обумовлена екологічними чинниками.

Високі коефіцієнти успадковуваності в широкому сенсі відмічено у тривалості вегетаційного періоду (98 %), висоти рослини (62 %), кількості бобів на рослині (42 %) і маси 1000 насінин (42 %). Такі дані частково не узгоджуються з даними інших дослідників, що може свідчити про те, що коефіцієнти успадковуваності є коректними лише для даної популяції в даних умовах.

Методом центроїда визначено, що лінія № 10 має низьку адаптованість за кількістю бобів та насінин на рослині, лінія № 57 – за вагою насіння та біомаси рослини. Високою адаптованістю характеризується лінія № 6 за кількість бобів і насінин на рослині та тривалістю вегетації.

Висновки. Дисперсійний аналіз показав істотні відмінності між генотипами за всіма ознаками, крім ваги насіння з рослини. Результати аналізу за коефіцієнтом варіації показали, що генотипова мінливість визначає тривалість вегетації. Для всіх вивчених ознак, за винятком кількості насіння в бобі та вагою насіння з рослини, було виявлено високі коефіцієнти генотипової мінливості. Це означає, що ці ознаки можуть бути покращені шляхом добору.

Лінія № 6 (Mir х Харківський еталонний) відзначається високою адаптованістю за кількість бобів і насінин на рослині та тривалістю вегетації.

 

Посилання

McPhee, K. Dry pea production and breeding, a mini-review. Food Agric. Environ. 2003; 1: 64-69.

Choudhury RP, Tanveer H, Dixit GP. Identification and detection of genetic relatedness among important varieties of pea (Pisum sativum L.) grown in India. Genetica. 2006; 130: 183-191.

FAOSTAT. 2012. Available from: http://faostat.fao.org/.

Nawab NN, Subhani GM, Mahmood K, Shakil Q, Saeed A. Genetic variability, correlation and path analysis studies in garden pea (Pisum sativum L.). J. Agric. Res. 2008; 46(4):333-340.

Smýkal P, Aubert G, Burstin J, Coyne CJ, Ellis NTH, Flavell AJ et al. Pea (Pisum sativum L.,) in the genomic era. Agronomy. 2012; 2(2):74-115. doi:10.3390/agronomy2020074.

FAOSTAT. Food and agriculture organization corporate statistical database. 2014. Available from: http://faostat.fao.org.

Burstin J, Salloignon P, Chabert-Martinello M, Magnin-Robert JB, Siol M, Jacquin F, Chauveau A, Pont C, Aubert G, Delaitre C, Truntzer C, Duc G. Genetic diversity and trait genomic prediction in a pea diversity panel. BMC Genomics. 2015; 16:105. doi:10.1186/s12864-015-1266-1.

Angaw TS, Asnakew W. Fertilizer response trials on highlands food legumes. In: Cool -season food legumes of Ethiopia. In: Asfaw T, editor. ICARDA, Alepo, Syria. 1994; 279-292.

Kumar H, Srivastava A, Vishwakarma MK, Lal JP. Genetic enhancement of variability through induced mutagenesis in two genotypes of Brassica napus L. Madras Agric. J. 2012; 99(4-6): 228-231.

Saxesena RR, Lal GM, Yadav PS, Vishwakarma MK. Diversity analysis and identification of promising lines for hybridization in field pea (Pisum sativum L.). The Bioscan. 2013; 8(4): 1437-1440.

Vandev, DL. Notes on Applied Statistics 1, СУ “St. Kl. Ochridsky”, Sf. (In Bg). 2003.

Ward, JH. Hierarchical grouping to optimize an objective function. Journal of the American Statistical Association. 1963; 58: 236-244.

Mahmud I, Kramer HH. Segregation for yield high and maturity fallowing a soybean cross. Agricultural Journal. 1951; 1: 505-509.

Burton GW. Quantitative inheritance in grasses. Proc. 6th Int. Grassld. Cong. 1952; 1: 277-283.

Nascimento M, Cruz CD, Campana ACM, Tomaz RS, Salgado CC, Ferreira R. Change in centroid method for assessing genotypic adaptability. Agricultural Research Brazil. 2009; 44(3): 263-269.

Cruz CD. Programa Genes: Biometria. version 7.0. University of Federal Viçosa, Viçosa, Brazil. 2009.

Fikreselassie M. Variability, heritability and association of some morpho-agronomic traits in field pea (Pisum sativum L.) genotypes. Pakistan Journal of Biological Sciences. 2012; 15: 358-366.

Fikreselassie M, Zeleke H, Alemayehu N. Correlation and path analysis in ethiopian fenugreek (Trigonella foenum-graecum L.) landraces. Crown Res. Edu. 2012; 210: 132-142.

Dragavtsev VA, Averyanova AF. Redetermination of genetically formulae of quantitative characters in different environmental conditions. Genetica Rus. 1983; 11: 1811–1817.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-12-29

Номер

Розділ

ФІЗІОЛОГО–ГЕНЕТИЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ