Врахування освітніх потреб учнів в інклюзивному середовищі: роль диференційованого викладання

Анотація

У статті проаналізовано два ключові інклюзивні педагогічні підходи – універсальний дизайн у навчанні (UDL) та диференційоване викладання – у контексті створення доступного та результативного освітнього середовища для всіх учнів. UDL визначено як технологію попереднього проєктування змісту, методів та засобів навчання з урахуванням різноманітності учнів і потенційних бар’єрів, що забезпечує досягнення спільних навчальних цілей різними шляхами. Диференційоване викладання охарактеризовано як підхід, що передбачає адаптацію не лише форм і методів навчання, а й самих цілей відповідно до індивідуальних потреб, рівня підготовленості та можливостей учнів. Підкреслено, що у диференційованому навчанні результати можуть відрізнятися для кожного учня, але завжди орієнтовані на максимальний особистий прогрес. Зазначено, що обидва підходи є взаємодоповнювальними інструментами інклюзивної освіти, які, за умови комплексного застосування, підсилюють можливість залучення, мотивації та успіху всіх учнів, зокрема тих, що мають особливі освітні потреби. У цьому контексті особливу увагу в дослідженні приділено теоретичним засадам диференційованого викладання як одному з дієвих інклюзивних педагогічних підходів, що забезпечує організацію освітнього процесу з урахуванням рівня підготовленості, інтересів, пізнавальних стилів та особливих освітніх потреб учнів. У статті проаналізовано підходи зарубіжних і українських науковців до розуміння диференціації змісту, процесу та продукту навчання, визначено ключові ідеї, що характеризують кожен із цих напрямів, а також окреслено можливості їх використання для підвищення ефективності навчання, залучення учнів до активної взаємодії та створення умов, які сприятимуть формуванню активної позиції учнів і забезпеченню досягнення ними визначених освітніх цілей