Антропологічний поворот у педагогіці: теоретико-методологічний пошук фундаментальної цінності діяльності людини

Автор(и)

  • Inna Dyachenko Комунальний Вищий Навчальний Заклад «Житомирський медичний інститут» Житомирського Обласного Ради вул. Велика Бердичівська, 46/15, м. Житомир, Україна, 10002, Україна https://orcid.org/0000-0002-9047-671X

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-4984.2019.155266

Ключові слова:

антропологічний поворот, людина, життя, живе, homo vivens, мета, філоменологічність, потенціал

Анотація

Автор через ідею народжуваності людини та отримання нею життєво необхідного потенціалу стверджує її причетність до живої природи, визначає людину як силу, яка спроможна породжувати цілеспрямовані дії. Активність, яка визнається головною ознакою живого та життя людини, пов’язується з вродженим потенціалом, внутрішньо їй притаманним, отриманим від тих, хто людину породив. Потенціал розуміємо як сукупність біологічних властивостей, внутрішніх механізмів адаптації, фізичних, психічних, соціально-психологічних здібностей, які невіддільні від людини та діють всередині неї. Мета визначається як межа прагнення і пізнання, яку людина досягає, коли максимально повно реалізує життєво необхідний потенціал у відповідно створених для цього умовах. Людина – жива істота,внутрішньо активна, саморухома в напрямку до мети: бути живою, бути активною. Потенціал, який отримала людина від народження, необхідно буде прагнути до межі своєї повноти, що гарантує виживання самій людині як носію цього потенціалу, як мінімум, повноту її життя, як максимум. Міра пізнання людиною її потенціалу визначає рівень доцільності його застосування та якість життя людини. Життя є тим, заради чого людина існує і діє. Значущим для людини буде те, що не заважає людині жити, розкривати життєво необхідний потенціал. Цінність – це форма прояву мети. Яка мета, такі будуть цінності. Кінцева мета одна – це життя. Фундаментальна цінність, що формується у відповідності з метою, теж буде одна – прагнення/любов до життя (філоменологічність). Міра усвідомлення людиною мети свого існування і діяльності, рівень розвитку генеральної цінності визначають характер відношення людини до всього, з чим вона пов’язується, що/кого вона вибирає, як діє, а також результат її активності. Любов людини до життя та його пізнання закономірно виведе її на рівень любові до всього живого. Педагогіка отримує точку опори, інваріант, який дозволяє адекватно мислити людину, сприйняти її цілісно та здійснити антропологічний поворот в сфері освіти та виховання, без чого людина буде продовжувати жити на руїнах старої культури, а нової ніяк не може збудувати

Біографія автора

Inna Dyachenko, Комунальний Вищий Навчальний Заклад «Житомирський медичний інститут» Житомирського Обласного Ради вул. Велика Бердичівська, 46/15, м. Житомир, Україна, 10002

Кандидат філософських наук, доцент

Кафедрa природничих та соціально-гуманітарних дисциплін

Посилання

  1. Anosov, I. P., Elkin, M. V. (2013). Antropolohichnyi pidkhid do protsessu vykhovannia yak faktor harmoniinoho rozvytku osobystosti. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh, 29, 119–124.
  2. Firsova, A. E. (2013). Printsipy antropologicheskogo podkhoda v teorii i praktike sovremennogo obrazovaniya. Filosofiya obrazovaniya, 3 (48), 148–156.
  3. Asadullin, R. M., Teregulov, F. Sh. (2014). Predmet pedagogiki i pedagogicheskoy antropologii – chelovek. Gumanitarnye nauki i obrazovanie v Sibiri, 1 (13), 24–35.
  4. Ziaziun, I. A. (2008). Filosofiia pedahohichnoi antropolohii. Kształceniezawodowe: pedagogika i psychologia=Profesiinaosvita: pedahohika i psykholohiia, 10, 51–58.
  5. Cherepanova, L. G. (2010). Antropologiya kak metodologiya sovremennoy vospitatel'noy deyatel'nosti. Uchenye zapiski Zabaykal'skogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya: Pedagogicheskie nauki, 5, 171–175.
  6. Korol'kov, A. A., Preobrazhenskaya, K. V., Romanenko, I. B. (2017). Pedagogicheskaya antropologiya v zerkale filosofii. Saint Petersburg: Aleteyya, 176.
  7. Namakanov, B. A., Rasulov, M. M. (2011). Antropologicheskie aspekty i tekhnologii sovremennoy pedagogiki. Sibirskiy pedagogicheskiy zhurnal, 2, 61–70.
  8. Zinchenko, V. P., Morgunov, E. B. (1994). Chelovek razvivayushhiysya. Ocherki rossiyskoy psikhologii. Moscow: Trivola, 304.
  9. Deci, E. L, Ryan, R. M. (1985). Intrinsic motivation and self-determination in human behavior. Rochester, New York: Plenum Press, 375. doi: http://doi.org/10.1007/978-1-4899-2271-7
  10. Ryan, R. M., Deci, E. L. (2000). Self-determination theory and the facilitation of intrinsic motivation, social development, and well-being. American Psychologist, 55 (1), 68–78. doi: http://doi.org/10.1037//0003-066x.55.1.68
  11. Rieff, Ph. (1987). The triumph of the therapeutic. Uses of faith after Freud. Chicago: University Of Chicago Press, 274.
  12. Rudkevich, L. A. (2005). Epokhal'nye izmeneniya cheloveka na sovremennom etape i pedagogicheskie innovatsii. Vestnik prakticheskoy psikhologii obrazovaniya, 4 (5), 28–38.
  13. Shamne, A. V. (2014). Sotsial'no-psikhologicheskie osobennosti sovremennogo otrochestva (po itogam provedeniya fokus-grupp s uchitelyami). Psikhologicheskie issledovaniya, 7 (35). URL: https://www.researchgate.net/publication/327386955_Socialno-psihologiceskie_osobennosti_sovremennogo_otrocestva_po_itogam_provedenia_fokus-grupp_s_ucitelami
  14. Zarembo, K. (Ed.) (2017). Rezultaty zahalnonatsionalnoho opytuvannia «Ukrainske pokolinnia Z»: tsinnosti ta oriientyry. Fond im. Fridrikha Eberta, 135. URL: http://neweurope.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/Ukr_Generation_ukr_inet-1.pdf
  15. Tsymbalenko, S. B. (2013). Tsifrovye tekhnologii: novye tendentsii i vozmozhnosti. Sotsial'naya pedagogika, 6, 94–101.
  16. Howe, N., Strauss, W. (1991). Generations: TheHistoryofAmerica's Future, 1584 to 2069. New York: Harper Perennial, 558.
  17. Palfrey, J., Gasser, U. (2008). Born digital: Understanding the first generation of digital natives. New York: Basic Books, 375.
  18. Petrushyna, T. O. (2017). Stan nauky v Ukraini (za otsinkamy vitchyznianykh ta zarubizhnykh ekspertiv). Visnyk Natsionalnoi Akademii Nauk Ukrainy, 11, 66–80.
  19. Smirnov, S. A. (2017). Antropologicheskiy povorot: ego smysl i uroki. Filosofiya i kul'tura, 2, 23–35.
  20. Molonov, G. Ts., Badmaev, V. M. (2010). Kharakteristika ponyatiya «Chelovek» s tochki zreniya pedagogiki. Vestnik Buryatskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya. Pedagogika. Filologiya. Filosofiya, 1, 25–27.
  21. Sattler, R. (1986). Biophilosophy. Analytic and Holistic Perspectives. NewYork, Tokyo: Springer-Verlag. Heidelberg, 284. doi: http://doi.org/10.1007/978-3-642-71141-1
  22. Dridze, T. M. (2000). Ekoantropotsentricheskaya model' sotsial'nogo poznaniya kak put' k preodoleniyu paradigmal'nogo krizisa v sotsiologii. Sotsis, 2, 22.
  23. Waddington, C. H. (1957). The Strategy of the Genes: A Discussion of Some Aspects of Theoretical Biology. London: George Allen and Unwin, 340.
  24. Pankratov, A. V. (2003). Teleologiya i printsip neobratimosti. Voprosy filosofii, 8, 73–85.
  25. Akoff, R., Emeri, F. O. (1974). O tseleustremlennykh sistemakh: monografiya. Moscow: «Sovetskoe radio», 271.
  26. Deci, E. L., Ryan, R. M. (1991). A motivational approach to self: Integration in personality. Nebraska Symposium on Motivation, 38, 237–288.
  27. D’iachenko, I. M. (2012). Fenomen sub’iektyvnoi vitalnosti: teoretyko-metodolohichni zasady osmyslennia. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. Filosofski nauky, 62, 17–25.
  28. D'yachenko, I. N. (2011). Filomenologichnost' – klyuchevoe ponyatie filosofskogo napravleniya «filomenologiya». Khanty-Mansiysk: Izdatel'stvo OAO «Informatsionno-izdatel'skiy tsentr», 42.
  29. Tikhonov, A. V. (2009). Sotsiologiya upravleniya. Teoreticheskie osnovy: monografiya. Moscow: «Kanon+» ROOI «Reabilitatsiya», 145.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-01-29

Як цитувати

Dyachenko, I. (2019). Антропологічний поворот у педагогіці: теоретико-методологічний пошук фундаментальної цінності діяльності людини. ScienceRise: Pedagogical Education, (1 (28), 29–37. https://doi.org/10.15587/2519-4984.2019.155266

Номер

№ 1 (28) (2019)

Розділ

Педагогічна освіта

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Inna Dyachenko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.