Імплементація досвіду професійної підготовки і виховання дівчат української діаспори у зміст роботи «Школи шляхетних українок»
DOI:
https://doi.org/10.15587/2519-4984.2019.174586Ключові слова:
імплементація, діаспора, освіта дівчат, «Школа шляхетних українок», національно-громадянське вихованняАнотація
У статті розкрито сутність імплементації досвіду професійної підготовки і виховання дівчат української діаспори у зміст діяльності «Школи шляхетних українок» м. Болехова (Долинський р-н Івано-Франківської обл. (1996–2001) та Львова (з 2009), простежено їх роль у національно-громадянському становленні української молоді, з’ясовано вплив роботи цього позашкільного навчально-виховного закладу на розгортання діяльності аналогічних інституцій у сучасній Україні.
Досліджено, що прототипом створення мережі шкіл для дівчаток можна вважати «Школу шляхетних українок» у м. Болехові Долинського району Івано-Франківської області під керівництвом Лариси Дармохвал (голови Союзу українок Болехова). Вона продовжила кращі традиції жіночих шкіл Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., які, своєю чергою, повною мірою зреалізували своє завдання в еміграції, стали потужною опорою для формування освіти для жінок в українській діаспорі, відкрила нову сторінку в історії освіти дівчат західного регіону України і надихнула на творення мережі подібних навчально-виховних закладів у інших населених пунктах нашої держави.
Акцентовано на діяльності болехівських членкинь Союзу українок у сфері виховання українських дівчат та піднесенні духовності жінок краю, яку продовжили з 2009 р. жінки Львівщини на чолі з Ростиславою Федак (заступник голови Союзу українок України й ініціатор створення Школи у Львові). Аналіз регіональної Програми «Школи шляхетних українок» 2009/2010 н. р. засвідчив, що метою школи стало виховання нової генерації громадських діячок, освічених громадянок, які зуміли б не тільки будувати свою родину і захищати її, але й були основою розбудови громадянського суспільства, правової незалежної держави, зразком духовності, культури.
Акцентовано на ролі у професійному становленні дівчаток-учениць школи визначних культурно-освітніх діячів української еміграції, імплементації європейського досвіду у їх фахову орієнтацію. Продовжуючи кращі традиції жіночих освітніх інституцій української діаспори «Школа шляхетних українок» і сьогодні відкриває нові сторінки в історії освіти дівчат регіону, надихає до праці і служіння на користь Української держави
Посилання
- Brokgauz, F. A., Efron, A. (1994). Enciklopedicheskii Slovar. Vol. 80. 1890. Moscow: Terra-Terra, 954.
- Mizhuev, P. (1906). Zhenskii vopros i zhenskoe dvizhenie. Saint Petersburg: Tipografiia Alt shulera, 72.
- Braun, L. (1922). Zhenskii vopros: ego istoricheskoe razvitie i ego ekonomicheskaia storona. Moscow: Gosizdat, 556.
- Lange, E.; Aikhenvalda, IU. I. (Ed.) (1909). Zhenskіi vopros v ego sovremennoi postanovke. Moscow, 152.
- Shabanova, A. N. (1912). Ocherk zhenskago dvizhenіiav Rossіi. Saint Petersburg: Prosveschenie, 32.
- Doroshenko, N. V. (1933). Zhinochyi Rukh. Ukrainska Zahalna Entsyklopediia. Vol. 3. Lviv-Stanyslaviv-Kolomyia: Vydannia Kooperatyvy «Ridna Shkola», 998–999.
- Zalizniakova, O., Burachynska, L.; Kubiiovych, V. (Ed.) (1993). Zhinochyi rukh. Entsyklopediia Ukrainoznavstva. Slovnykova chastyna. Vol. 2. Lviv, 693-696.
- Bohachevska-Khomiak, M. (2018). Bilym po bilomu: Zhinky u hromadskomu zhytti Ukrainy. 1884–1939. Tsentr zhinochykh studii v UKU. Lviv: Ukrainskyi katolytskyi universytet, perevydannia, vypr. i dopovn., 520.
- Smoliar, L. (1998). Mynule zarady maibutnoho. Zhinochyi rukh Naddniprianskoi Ukrainy II pol. XIX – poch. XX st. Storinky istorii. Odesa: Astroprynt, 498.
- Feminizm, yak zasib, a ne tsil (1934). Svit molodi, 4, 3–4.
- Miller, D., Koumen, Dzh., Konolli, V., Raian, M. (Eds.) (2000). Feminizm. Entsyklopediia politychnoi dumky. Kyiv: Dukh i Litera, 422–423.
- Malanchuk-Rybak, O. (1999). Ukrainski zhinochi studii: istoriohrafiia ta istoriosofiia. Lviv: Naukove Tovarystvo im. Shevchenka u Lvovi, 54.
- Nahachevska, Z. I. (2007). Pedahohichna dumka i prosvitnytstva v zhinochomu rusi Zakhidnoi Ukrainy (druha polovyna XIX st – 1939 r.). Ivano-Frankivsk: vydavets Tretiak I. Ya., 764.
- Dzhus, O. (2017). Problemy fakhovoi pidhotovky i vykhovannia divchat u zmisti diialnosti pershykh na amerykanskomu kontynenti ukrainskykh zhinochykh orhanizatsii. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka, 4 (90), 54–59.
- Dzhus, O. (2018). Rol zhinok-ukrainok u profesiinomu stanovlenni molodi ukrainskoi diaspory (biohrafichno-personalistychnyi dyskurs). Naukovyi visnyk NUBiP Ukrainy. Seriia: Pedahohika, psykholohiia, filosofiia, 291, 87–93.
- Hlibka, H. (2011). Maiemo shliakhetnu metu: daty yunym ukrainkam «korinnia i kryla». Available at: http://www.bukinfo.com.ua/show/news?lid=15008
- Darmokhval, L. (1996). Vony stanut shliakhetnymy. Dzherelo.
- Franko, I. (1884). Pered zborom Ruskoho zhinochoho tovarystva v Stanyslavovi. Dilo, 134.
- Darmokhval, L. (1997). Zabuta bohom i liudmy. Svicha.
- Vashchenko, H. (1997). Vybrani pedahohichni tvory. Drohobych: Vidrodzhennia, 214.
- Pryvatni rozmovy z holovoiu Soiuzu ukrainok m. Bolekhova Dolynskoho r-nu Ivano-Frankivskoi obl. Larysoiu Darmokhval.
- Darmokhval, L., Boliuk, L. (2004). V imia yii [N. Kobrynskoi] bezsmertia. Albom-litopys Soiuzu ukrainok m. Bolekhiv 1990–2004 rr., 394.
- Hordii N. Shliakhetnist pomyslu i chynu. Hromadska diialnist Rostyslavy Fedak – zhinky-ukrainky XXI stolittia. Available at: https://refdb.ru/look/2036832.html
- Pryvatni rozmovy z zastupnykom holovy Soiuzu ukrainok Ukrainy Rostyslavoiu Fedak.
- Vykladachi “Shkoly shliakhetnykh ukrainok” 2009/2010 navchalnoho roku. Pryvatnyi arkhiv zastupnyka holovy Soiuzu ukrainok Ukrainy R. Fedak, 2.
- Prohrama «Shkoly shliakhetnykh ukrainok» (2009–2010 navchalnyi rik). Pryvatnyi arkhiv zastupnyka holovy Soiuzu ukrainok Ukrainy R. Fedak, 3.
- Haborak, O., Hnatiuk, M., Ryndych, O. et. al. (2012). Rehionalna prohrama «Shliakhetni Ukrainky» (z dodatkamy). Ivano-Frankivsk, 11.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Dzhus Oksana
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.