Фінансові аспекти економічної складової прогнозування та розвитку закладів освіти в Україні

Анотація

Проведено літературний аналіз економічних питань розвитку системи освіти, зокрема від класиків економічної теорії розвитку «людського капіталу» до сучасних концепцій розвитку освітянської галузі. Проведено концептуальний аналіз системи вдосконалення бюджетного та позабюджетного фінансування закладів освіти в України, зокрема специфіки та різних механізмів залучення коштів, а саме внутрішніх джерел фінансування – державного фінансування (бюджету), та зовнішніх джерел фінансування (недержаного фінансування).

Проведено аналіз теоретико-методичних аспектів фінансово-економічного забезпечення закладів загальної середньої освіти в Україні. Проаналізовано основні показники бюджетного фінансування загальної середньої освіти в Україні за останній період, а саме: показник обсягу освітньої субвенції, показник середньої річної заробітної плати педагогічних працівників, показник «гроші ходять за вчителем», показник додаткові видатки. Наведено статистичні дані щодо бюджетного фінансування окремих регіонів України, зокрема видатків на оплату праці.

Розглянуто показник, від якого залежить обсяг видатків на освіту, а саме показник вартості освітньої послуги. Представлені сукупності факторів, що безпосередньо впливають на вартість освітньої послуги, а саме: зовнішніх факторів, вплив яких не залежить від діяльності конкретного освітнього закладу та внутрішніх фактори, які безпосередньо впливають на специфіку діяльності освітнього закладу. Розглянуто вартість освітніх послуг в залежності від порядку її нарахування, що на практиці відображається в «чистій вартості освітньої послуги» та «повній вартості освітньої послуги».

З урахуванням зростання обсягів попиту та пропозиції освітніх послуг, в статті представлені основні моделі фінансування освіти в різних країнах світу, зокрема модель орієнтована на вільний ринок, що характеризується скороченням державних витрат на освіту і розвитком конкуренції, приватизацією навчальних закладів, розвитком приватних навчальних закладів; модель, орієнтована на суспільний ринок, характеризується частковою приватизацією системи освітніх установ, скороченням державного фінансування освіти та підвищенням вкладень індивідуумів в отримання якісної освіти; антиринкова модель фінансування освіти, орієнтована на альтернативне інтегроване суспільство, характеризується переважною роллю держави у вирішенні питань фінансування освіти, бюджетним фінансуванням