Розвиток післядипломної педагогічної освіти Буковини першої половини ХХ ст.

Oleksandra Tsybaniuk

doi:10.15587/2519-4984.2020.192832

Автор(и)

Oleksandra Tsybaniuk Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича вул. Коцюбинського, 2, м. Чернівці, Україна, 58012, Україна https://orcid.org/0000-0001-5367-5747

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-4984.2020.192832

Ключові слова:

Буковина, курси, навчальні предмети, слухачі, фахівці, фізичне виховання, форми роботи

Анотація

Потреба у фахових кадрах на теренах Буковини з’явилась безпосередньо в момент становлення системи фізичного виховання школярів краю середини ХІХ ст. В змісті «Організаційного нарису гімназій та реальних шкіл в Австро-Угорський імперії», закону від 14 травня 1869 р. з’явилось офіційне визнання «тілесних вправ» як обов’язкового предмета викладання. Крім того, вагому роль в кадровому забезпеченні системи фізичного виховання Буковини відігравало розпорядження міністра віросповідань та освіти щодо вимог про порядок прийняття державних екзаменів у кандидатів на здобуття посади вчителя гімнастики (1870).

Саме нестача професійних кадрів змусила громадських активістів організовувати різноманітні форми підготовки вчителів гімнастики, інструкторів з загальної фізичної підготовки, пожежно-січової справи. В столиці краю систематично проводили «гімнастично-пожарничі» курси, в популяризації яких активно приймала участь буковинська преса. На вимогу системи фізичного виховання всіх верств населення Буковини в краї була створена процедура підготовки та підвищення кваліфікації фахівців цієї галузі. Але об’єднати всі форми підвищення кваліфікації в єдину державну систему, сформувати заклад, що відповідав вимогам часу, педагогічним положенням стало можливим лише в 40-рр. ХХ ст. Період 1938-1939 рр. став етапом становлення системи методичної роботи з керівними та педагогічними кадрами освіти УРСР. Основними складовими цієї діяльності стали: школа, кущові методичні об’єднання, педагогічні кабінети при районних відділах народної освіти, інститути удосконалення вчителів при обласних відділах народної освіти.

Основними формами післядипломної педагогічної освіти було визначено такі: курсові заходи підвищення кваліфікації; семінари і педагогічні практикуми; радіо лекції; конференції, гуртки, наради і виставки з питань обміну кращим педагогічним досвідом; загально-освітні та спеціальні навчальні екскурсії; систематичні консультації та інструктажі; розповсюдження методичних матеріалів (стенограм уроків, методичних розробок, збірників); проведення науково-дослідної роботи з класом; співпраця кращих учителів із кафедрами вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ.

Інститут складався з дев’яти навчально-методичних кабінетів, зокрема: педагогіки, початкових класів, української і російської мови та літератури, іноземних мов, історії та географії, математики і фізики, біології й хімії, фізичної культури, позашкільного виховання

Біографія автора

Oleksandra Tsybaniuk, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича вул. Коцюбинського, 2, м. Чернівці, Україна, 58012

Кандидат педагогічних наук, доцент

Кафедра теорії та методи фізичного навчання та спорта

Посилання

Oliinyk, V. V. (2012). Sohodennia ta perspektyvy rozvytku pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity. Postmetodyka, 4 (107), 2–6.
Sushchenko, T. I. (2007). Kontseptsiia rozvytku pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity. Pisliadyplomna osvita v Ukraini, 1, 23–27.
Ustynova, N. V. (2006). Rozvytok tvorchoho potentsialu vchytelia u systemi pisliadyplomnoi osvity. Kyiv, 24.
Kozyr, A. V. (2016). Osnovni tendentsii rozvytku mystetskoi osvity na suchasnomu etapi. Profesionalizm pedahoha: teoretychni y metodychni aspekty, 3, 25–37.
Kuznetsova, V. M., Shevernytska, N. M. (2017). Suchasni tendentsii mystetskoi osvity. Mystetska osvita. Visnyk KhDADM, 3, 15–19.
Lavrinets, A. P. (2018). Modern trends of art post-graduate pedagogical education. ScienceRise: Pedagogical Education, 4 (24), 47–50. doi: http://doi.org/10.15587/2519-4984.2018.132657
Otych, O. M. (2009). Mystetstvo u systemi rozvytku tvorchoi indyvidualnosti maibutnoho pedahoha profesiinoho navchannia: teoretychnyi i metodychnyi aspekty. Chernivtsi: Zelena Bukovyna, 752.
Rudnytska, O. P. (2002). Pedahohika: zahalna ta mystetska. Kyiv, 270.
Oskolov, P. V., Fedoriak, V. F., Cherkach, N. I. (2005). Korotkyi narys istorii Chernivetskoho oblasnoho instytutu pisliadyplomnoi osvity (do 65-richchia). Chernivtsi: Tekhnodruk, 62.
Boiarska-Khomenko, A. (2019). Rozvytok pytan osvity doroslykh u pedahohichnii dumtsi Avstrii. Pedahohichni nauky, 86, 18–22.
Tymchuk, L. I. (2015). Systema osvity doroslykh v Ukraini (50–80-ti roky XX st.). Osvita doroslykh: teoriia, dosvid, perspektyvy, 1 (10), 123–134.
Egetenmeyer, R. (2016). Adult Education and Lifelong Learning in Europe and Beyond. Comparative Perspectives from the 2015 Würzburg Winter School. Frankfurt am Main, Berlin, Bern, Bruxelles, New York, Oxford, Wien, 276. doi: http://doi.org/10.3726/978-3-653-05973-1
Tsybaniuk, O. (2008). Upravlinnia systemoiu fizychnoho vykhovannia shkoliariv na Bukovyni (druha polovyna XX – pochatok XX stolittia). Ivano-Frankivsk, 265.
Dariichuk, C. V. (2018). Tilovykhovna ta zdorovʼyazberihaiucha tematyka sotsial-demokratychnoi presy Bukovyny pochatku XX st. Sotsialno-humanitarni nauky ta suchasni vyklyky. Dnipro: Dniprovskyi natsionalnyi universytet, 277–280.
Yachniuk, I. (2015). Istorychni etapy profesiinoi pidhotovky vchyteliv fizychnoi kultury na Bukovyni. Istorychni, filosofski, pravovi y kadrovi problemy fizychnoi kultury, 23–26.
Himnastychno-pozharnychyi kurs (1908). Narodna sprava. Chernivtsi, 22-23, 9.
Zapomohy dlia Sichei (1909). Hromadianyn. Chernivtsi, 4.
Kurs pozharnycho-himnastychnyi «Soiuza Sichei» na Bukovyni. Hromadianyn, 2.
Sichovi visti (1909). Hromadianyn. Chernivtsi, 21-22, 4.
Instytut pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity Chernivetskoi oblasti: daty, podii, postati. Z nahody 75-littia vid chasu zasnuvannia (2015). Chernivtsi, 276.