Експериментальна апробація методики змішаного навчання усного японського мовлення майбутніх філологів

Анотація

У дослідженні описуються сутнісні характеристики експериментального впровадження методики змішаного навчання усного японського мовлення майбутніх філологів, а також обґрунтовано адекватність методу експерименту для перевірки гіпотези дослідження. Зазначено особливості організації методичного експерименту, який мав на меті виявити, наскільки ефективними для навчання усного японського мовлення є обрані чотири основні моделі: «Face-to-Face Driver», що застосовувалася на заняттях зі студентами першого року навчання, «модель почергового розподілу форм роботи» для студентів другого року навчання, «модель зміни робочих зон» для майбутніх філологів третього року навчання і «модель перевернутої аудиторії», що використовувалася на четвертому курсі освітнього рівня «бакалавр»; а також три допоміжні моделі: «Flex» для роботи із студентами, що знаходяться на індивідуальному графіку або вимушені наздогнати певний матеріал, «Online Lab» для дистанційного навчання за особливих передумов і потреб курсу, а також «Self-Blend» для організації самостійної роботи студентів над додатковими курсами на етапі незалежного користувача. Експеримент тривав два роки і проводився на всіх yearах освітнього рівня «бакалавр» від першого до четвертого. У статті висвітлено організаційні і змістові аспекти експериментального навчання студентів із використанням верифікаційних можливостей експерименту в дослідницькій практиці формування усного японського мовлення у майбутніх філологів. Зазначаються також два варіанти авторської методики, що відрізняються між собою наявністю або відсутністю елементів мікронавчання (мікропошуку) під час очних занять, з яких перевагу було надано другому. В результаті експерименту було доведено, що обидва з цих варіантів методики показали себе як успішні, хоча наявність мікропошуку і не вплинула на рівень сформованості компетентностей в аудіюванні, монологічному та діалогічному мовленні