Потенціал локально орієнтованого навчання в аспекті деколонізації освіти

Анотація

Виклики, що постали перед Україною внаслідок російсько-української війни, зумовлюють необхідність суттєвих змін підходів до освіти, зокрема, в аспекті деколонізації та утвердження української ідентичності. У цьому контексті корисним є врахування педагогічного досвіду розвинених країн, які свого часу стикнулися з аналогічними проблемами. Передусім, мова йде про використання освітніх практик педагогічного підходу локально орієнтованої освіти (Place-based Education), напряму, що виник наприкінці ХХ ст., засадничими принципами якого є занурення навчання у місцевий контекст, встановлення міцних зв’язків між школою і територіальною громадою, посилена увага до національно-патріотичного і громадянського виховання, а пріоритетними дидактичними технологіями – інтегроване і проєктне навчання. Мета дослідження полягає у розкритті потенціалу локально орієнтованого навчання в аспекті деколонізації освіти і передбачає вирішення таких завдань, як аналіз зарубіжних освітніх практик локально орієнтованої освіти, що сприяють деколонізації, виявлення проблем формування національної ідентичності української учнівської молоді, формулювання пропозицій шляхів подолання виявлених проблем. Методологія дослідження містить комплекс теоретичних методів з метою осмислення світового досвіду локально орієнтованої совіти, аналізу перспектив упровадження локально орієнтованої освіти в українську шкільну освіту. Визначено позитивні наслідки упровадження локально орієнтованої освіти, а саме: активізація взаємодії між школою, громадою і суспільством, виховання прихильності до рідного краю, любові до мови та культури, набуття історичних знань. Доведено, що локально орієнтована освіта сприяє формуванню національної ідентичності і громадянськості молоді. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні напрямів упровадження локально орієнтованої освіти