Теоретичні засади формування здоров’язбережувальної компетентності здобувачів освіти з особливими освітніми потребами

Анотація

У статті обґрунтовано теоретичні основи формування здоров’язбережувальної компетентності в учнів з особливими освітніми потребами. Здоров’язбережувальна компетентність проаналізована як здатність учня використовувати у відповідній ситуації систему здоров’язбережувальних компетенцій, бережливо ставитися до свого здоров’я і здоров’я оточуючих. Досить важливою здоров’язбережувальна компетентність є для учнів з особливими освітніми потребами, які потребують врахування специфіки їх психофізичного розвитку, використання оздоровчих заходів з відповідними методами та прийомами, що спрямовані на їх системний медичний супровід та психолого-педагогічну підтримку. Фізична активність позитивно впливає на здоров’я учнів з особливими освітніми потребами, їх когнітивну та поведінкову сферу, тому впровадження програм оздоровчої підготовки, що враховують індивідуальні можливості дітей, та формування їх здоров’язбережувальної компетентності є особливо актуальним питанням у спеціальній освіті. У структурі здоров’язберігаючої компетентності учнів з ООП є такі основні компоненти: когнітивний, особистісний та діяльнісний. Формування здоров’язбережувальної компетентності передбачає набуття учнями з ООП вмінь зміцнювати, зберігати та дбайливо ставитися до здоров’я у повсякденному житті. Педаго­гічними умовами формування здоров’язбережувальної компетентності учнів з ООП є: усвідомлене засвоєння знань щодо здорового способу життя; врахування у змісті освіти валеологічних знань; розробка та імплементація в освітній процес факультативу чи інтегрованого курсу валеологічної орієнтації; участь учнів з ООП в позашкільних заходах, які розширюють їх знання про здоровий спосіб життя, збільшують мотивацію до дотримання правил здоров’я; використання освітніх інтерактивних методів при формуванні здоров’язбережувальної компетентності учнів з ООП