Аналіз діяльності об’єднань духовенства у закарпатті (середина ХІХ ст. – початок ХХ ст.)

Автор(и)

  • Галина Миколаївна Розлуцька ДВНЗ «Ужгородський національний університет» пл. Народна, 3, м. Ужгород, Україна, 88000, Україна https://orcid.org/0000-0001-9062-5466

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-4984.2017.91519

Ключові слова:

педагогічні ідеї, українське духовенство, рідна мова, національна самосвідомість, освіта Закарпаття

Анотація

У статті проаналізовано культурно-освітню діяльність духовенства. Педагогічні ідеї в діяльності духовенства розглянуто крізь призму процесів денаціоналізації етнічних українців в умовах Австро-Угорської імперії. Розкрито боротьбу священників за поширення народної мови як головного інструменту української культури та творення національного шкільництва. Друк видань українознавчого спрямування розширювали світогляд читачів

Біографія автора

Галина Миколаївна Розлуцька, ДВНЗ «Ужгородський національний університет» пл. Народна, 3, м. Ужгород, Україна, 88000

Кандидат педагогічних наук, доцент

Кафедра педагогіки і психології

Посилання

  1. Beskyd, N. (1928). Dukhnovych. Karpatskii svit, 1, 51–56.
  2. Habor, V. (2003). Ukrainski chasopysy Uzhhoroda (1867–1944 rr.): istoryko-bibliohrafichne doslidzhennia. Lviv: Lvivska oblasna knyzhkova drukarnia, 564.
  3. Keretsman, V. U. (1995). Istorychne kraieznavstvo na Zakarpatti poch. ХІХ – 30-kh rr. ХХ st. Uzhhorod, 225.
  4. Lisovyi, P. M. (1969). Zhurnalistyka Zakarpattia 50–70 rokiv ХІХ stolittia i yii zviazky z inshymy ukrainskymy zemliamy ta Rosiieiu. Uzhgorod: UzhNU, 51.
  5. Senko, I. (1997). Hazety i hazetiari ХІХ stolittia. Karpatskyi krai, 6 (10), 87–92.
  6. Josyp Kobal': Chomu zakarpatci – ne okremyj narod, a Laborec', Korjatovych i budyteli – ne geroi' (2015). Available at: http://zakarpattya.net.ua/News/139908-Iosyp-Kobal-Chomu-zakarpattsi-%E2%80%93-ne-okremyi-narod-a-Laborets-Koriatovych-i-budyteli-%E2%80%93-ne-heroi
  7. Myshanych, O. (2009). Politychne rusynstvo: istoriia i suchasnist. Available at: http://www.ukrcenter.com/Література/Олекса-Мишанич/26266-2/Політичне-русинство-історія-і-сучасність
  8. Pekar, A. (1997). Narysy istorii tserkvy Zakarpattia. Vol. 2. Lviv: Vydavnytstvo Ottsiv Vasylian "Misioner", 492.
  9. Beskyd, N. (1928). Dukhnovych. Karpatskii svit, 1, 51–56.
  10. Obshchestvo Sv. Vasyliia V. (1866). Misiatseslov na 1867 hody, 1, 69–86.
  11. Hadzheha, V. (1926). Nashi kulturni i tserkovni spravy na epyskopskykh naradakh r. 1773 u Vidny. Podkarpatska Rus, 3 (5), 107.
  12. Kondratovych, M. (1927). Korotka istoriia Obshchestva sv. Vasyliia Velykoho. Yuvyleinyi yliustrovanyi kalendar na perestupnyi rok 1928. Uzhhorod: Unyo, 41–61.
  13. Hnatiuk, V. (1897). Uhroruski kalendari. Zhytie i slovo. Lviv, 330.
  14. Sabov, K. (Ed.) (1966). Svit. Unhvar: Knyhopechatnia O. O. Vasyliian, 1.
  15. Hadzheha, Yu. (1925). Ystoriia «Obshchestva sv. Vasyliia Velykaho» y rech ko dniu 60-letiia ot eho uchrezhdeniia. Uzhhorod: Shkolnoi pomoshchy, 60.
  16. Lelekach, M. (1942). Ystoriia podkarpatskoi lyteratury. Unhvar: Knyhopechatnia O. O. Vasylian, 64.
  17. Voloshyn, A. (1995). Spomyny. Tvory. Uzhhorod: Grazhda, 39–73.
  18. Voloshyn, A. (1995). Kulturna pratsia hreko-katolytskoi tserkvy. Tvory. Uzhhorod: Grazhda, 102–106.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-01-31

Як цитувати

Розлуцька, Г. М. (2017). Аналіз діяльності об’єднань духовенства у закарпатті (середина ХІХ ст. – початок ХХ ст.). ScienceRise: Pedagogical Education, (1 (9), 37–41. https://doi.org/10.15587/2519-4984.2017.91519

Номер

№ 1 (9) (2017)

Розділ

Педагогічна освіта

Ліцензія

Авторське право (c) 2017 Галина Миколаївна Розлуцька

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.