The influence of indolinoren on kidney function in conditions of water and salt load

Anna Markina; Oksana Mishсhenko

doi:10.15587/2519-4852.2018.141304

Автор(и)

Anna Markina Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету пл. Захисників України, 17, м. Харків, Україна, 61001, Україна https://orcid.org/0000-0001-5784-0201
Oksana Mishсhenko Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету пл. Захисників України, 17, м. Харків, Україна, 61001, Україна https://orcid.org/0000-0001-5862-4543

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-4852.2018.141304

Ключові слова:

діуретична активність, водне навантаження, сольове навантаження, індолінорен, похідні 2-оксоіндоліну, фуросемід

Анотація

Діуретики широко застосовують для корекції порушень діяльності нирок. В свою чергу, іонний склад продуктів харчування, більшою мірою іони натрію, які безпосередньо впливають на видільну функцію нирок, можуть виступати як модулятори дії сечогінних засобів.

Метою дослідження було вивчення особливостей впливу нового похідного 2-оксоіндоліну під умовною назвою “Індолінорен” на стан видільної функції нирок за умов водного та сольового навантаження.

Матеріали та методи. Досліди проведені на білих нелінійних щурах. Водне навантаження моделювали введенням дистильованої води (5 мл на 100 г маси тіла тварини); сольове навантаження – внутрішньошлунковим уведенням тваринам 0,45 % розчину натрію хлориду в кількості 3 % від маси тіла. Індолінорен та препарат порівняння фуросемід уводили внутрішньошлунково в дозі 29,5 мг/кг та 5 мг/кг відповідно.

Результати та обговорення. Встановлено, що за умов водного навантаження індолінорен виявляє салуретичний ефект, який супроводжується збільшенням екскреції натрію на 132 % і калію на 2,4 %. На тлі уведення індолінорену встановлено достовірне зростання натрій-калієвого коефіцієнта сечі в 2,3 рази (р<0,05), що свідчить про більш виразний натрійурез, ніж калійурез. За умов сольового навантаження індолінорен сприяє достовірному підвищенню виділення сечі на 381 % (р<0,05), посилює екскрецію натрію – на 127 % (р<0,05), калію – на 7 %. Не виявлено достовірних змін екскреції креатиніну. За виразністю діуретичної активності за умов сольового навантаження індолінорен переважає фуросемід і не має достовірної різниці за умов водного навантаження.

Висновки: Збільшення натрійурезу і меншою мірою калійурезу і відсутність вірогідних змін екскреції креатиніну (маркера клубочкової фільтрації) на тлі введення індолінорену свідчить, що його діуретичний ефект реалізується за рахунок пригнічення канальцевої реабсорбції. У механізмі дії індолінорену бере участь пригнічення мінералокортикоїдного контролю видільної функції нирок, на що вказує зростання натрій-калієвого коефіцієнта сечі. Отримані дані обґрунтовують необхідність подальшого поглибленого вивчення індолінорену як перспективного діуретичного засобу

Біографії авторів

Anna Markina, Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету пл. Захисників України, 17, м. Харків, Україна, 61001

Старший лаборант

Кафедра клінічної фармакології

Oksana Mishсhenko, Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету пл. Захисників України, 17, м. Харків, Україна, 61001

Доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри

Кафедра клінічної фармакології

Посилання

Bobrov, V. O., Davydova, I. V. (2007). Diuretyky: klasyfikatsiia, farmakokinetyka ta farmakodynamika. Kyiv: Medknyha, 100.
Kumanyika, S. (1991). Behavioral aspects of intervention strategies to reduce dietary sodium. Hypertension, 17 (1), 190. doi: http://doi.org/10.1161/01.hyp.17.1_suppl.i190
Shtrygol', S. Yu. (2007). Modulyatsiya farmakologicheskikh effektov pri razlichnykh solevykh rezhimakh. Kyiv: Avista–VLT, 360.
Ivanov, D. D., Korzh, O. M. (2014). Nefrolohiia v praktytsi simeinoho likaria. Kyiv: Yzdatelskyi dom “Zaslavskyi”, 464.
Zaika, M. N., Bytsia, Yu. V. (Eds.) (2008). Patolohichna fiziolohiia. Kyiv: Medytsyna, 373–384.
Mukhin, N. A. (Ed.) (2010). Nefrologiya: neotlozhnye sostoyaniya. Moscow: Eksmo, 288.
Babini, R., Larose, P., Leacutecrivain, A., Du Souich, P. (1991). Furosemide Dynamics: Influence of Dietary Sodium and of Saralasin. Pharmacology, 43 (5), 282–292. doi: http://doi.org/10.1159/000138856
Markina, A. Yu., Mishchenko, O. Ya. (2017). Vyvchennia diuretychnoi aktyvnosti novykh atsylovanykh pokhidnykh 2-oksoindolinu. VHO “Asotsiatsiia farmakolohiv Ukrainy”. Zaporizhzhia, 88.
Markina, A., Astapova, N., Tyupka, T. (2013). Effects of indolinoren on renal excretory function in rats with acute renal failure. Actual questions of development of new drugs. Kharkiv, 167.
Pro zakhyst tvaryn vid zhorstokoho povodzhennia (2006). Zakon Ukraiiny No. 3447-IV. 21.02.2006. Available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3447-15
European Convention for the protection of vertebrate animals used for experimental and other scientific purposes (1986). ETS No. 123. Strasbourg. Available at: http://conventions.coe.int/treaty/en/treaties/html/123.htm
Berkhin, E. B. Ivanov, Yu. I. (1972). Metody eksperimental'nogo issledovaniya pochek i vodno-solevogo obmena. Barnaul: Altayskie knizhn. izdatel'stvo, 199.
Shevtsov, I. I. (2006). Pokhidni 2-oksoindolin-3-hlioksylovoi kysloty-potentsiini rehuliatory sechovydilnoi funktsii nyrok. Kharkiv, 20.
Tymoshenko, O. P., Voronina, L. M., Kravchenko, V. M. et. al. (Eds.) (2005). Klinichni biokhimiia. Kharkiv: Vyd-vo “Profesional”, 288.
Kamyshnikov, V. S. (2000). Spravochnik po kliniko–biokhimicheskoy laboratornoy diagnostike. Vol. 1. Minsk: Belarus, 495.
Lapach, S. N., Chubenko, A. V., Babich, P. N. (2001). Statisticheskie metody v mediko–biologicheskikh issledovaniyakh s ispol'zovaniem EXEL. Kyiv: MORION, 408.
Toma, C.-C., Olah, N.-K., Vlase, L., Mogoșan, C., Mocan, A. (2015). Comparative Studies on Polyphenolic Composition, Antioxidant and Diuretic Effects of Nigella sativa L. (Black Cumin) and Nigella damascena L. (Lady-in-a-Mist) Seeds. Molecules, 20 (6), 9560–9574. doi: http://doi.org/10.3390/molecules20069560