Біофармацевтичні та реометричні дослідження з розробки складу гелю із вмістом диметиндену малеату

Анотація

З кожним роком відмічається збільшення кількості випадків прояву гіперчутливості до різних представників комах. Місцева алергічна реакція на ужалення виникає уже через кілька хвилин і проявляється гострим болем в місці укусу, вираженим свербежем, гіперемією, появою папули, набряком тканин, інколи дрібноточковими висипами навкруги. З огляду на малу чисельність препаратів місцевої терапії алергічних проявів та мононаправленість дії, актуальним є розробка лікарського засобу із вмістом антигістамінної речовини диметиндену малеату та декспантенолу, як протизапальної, репаративної та дерматопротекторної сполуки.

Мета. Метою дослідження є обґрунтування системи доставки диметиндену малеату та декспантенолу на підставі біофармацевтичних та реометричних методів дослідження.

Матеріали та методи. Для визначення компонентного складу системи доставки активних інгредієнтів було здійснено обґрунтування типу введення диметиндену малеату шляхом вивчення його розчинності. Як системи доставки активних фармацевтичних інгредієнтів розглядали гідрогелі, які були виготовлені з використанням високомолекулярних сполук різної природи походження: природна речовина – ксантанова камедь, напівсинтетична – гіроксипропілметилцелюлоза, синтетична – карбомер. Оцінку швидкості вивільнення диметиндену малеату із гідрогелів проводили шляхом вивчення кінетики вивільнення через напівпроникну мембрану. Оцінку в’язко-пружних властивостей гідрогелів проводили шляхом виконання осциляційного тесту реометрії, який дозволяє кількісно визначити в’язку та пружну складову, а разом з тим характеризувати біоадгезивні властивості.

Результати. За результатами вивчення розчинності диметиндену малеату в гідрофільних неводних розчинниках було визначено пропіленгліколь як оптимальний для забезпечення введення речовини до гідрогелевої основи по типу розчину. У результаті вивчення кінетики вивільнення диметиндену малеату із гідрогелів було встановлено, що використання карбомеру як системи доставки забезпечує вивільнення 28,33 % диметиндену малеату, ксантанової камеді – 25 %, гідроксипропілметилцелюлози - 7,33 %. При дослідженні в’язко-пружних властивостей шляхом визначення значень модулю накопичення Gʹ, модулю втрат Gʺ та фактору демпфірування (затухання) tg δ було встановлено, що гідрогель на основі карбомеру є в’язко-пружним тілом, гідрогелі на основі ксантанової камеді та гідроксипропілметилцелюлози – в’язко-пружними рідинами. З позиції біоадгезії на поверхні шкіри при використанні перевагу має карбомерний гідрогель.

Висновки. За сукупністю біофармацевтичних та реометричних методів обґрунтування складу системи доставки диметиндену малеату та декспантенолу раціональним є використання карбомеру для проведення подальших фармакологічних та мікробіологічних досліджень