Репаративні властивості нового комбінованого крему на моделі термічних пошкоджень шкіри у щурів
DOI:
https://doi.org/10.15587/2519-4852.2017.93336Ключові слова:
опіки, α-ліпоєва кислота, сечовина, олівкова олія, олія чайного дерева, репараціяАнотація
Метою роботи було вивчити репаративні властивості нового комбінованого крему на моделі термічної опікової травми у щурів.
Методи. На моделі термічного опіку у щурів досліджено репаративні властивості нового комбінованого препарату у формі крему для лікування запальних і мікробних захворювань шкіри умовно названий «Дермаліпоін», до складу якого увійшли: α-ліпоєва кислота, сечовина, олівкова олія, олія чайного дерева, ПЕГ-400. Ефективність лікування оцінювали за допомогою планіметричних показників, що передбачали визначення: площи опіку, періоду епітелізації, кількості тварин з ранами, що зарубцювалися в різні терміни та коефіцієнту швидкості загоєння ран у порівнянні з метилурациловою маззю і гелем тітріол. Також проводили морфологічні дослідження. За допомогою методу забарвлення за Ван Гізоном і Маллорі оцінювали стан сполучної тканини і колагеноутворення в процесі загоєння ушкодження. При цьому методом за Ван Гізоном колагенові волокна сполучної тканини забарвлюються кислим фуксином в червоний колір, методом Маллорі колагенові волокна аніліновим синім фарбуються в темно-синій колір, а еластичні волокна кислим фуксином - в червоний.
Результати. На моделі термічного опіку у щурів встановлено, що при застосуванні нового крему дермаліпоін період епітелізації зменшився на 9,6 дня порівняно із контрольною патологією (р≤0,05). У середньому ступінь загоєння рани при нанесенні досліджуваного крему був на 37,7 %, метилурацилової мазі (препарат порівняння) – на 31 %, гелю тітріол (препарат порівняння) – на 18 % вищим, порівняно із нелікованим контролем. Результати експерименту показали, що репаративні властивості досліджуваного крему (за показником коефіцієнту швидкості загоєння та площею рани) були вищими, ніж у препаратів порівняння.
Висновки. Крем дермаліпоін виявляє виразну репаративну дію, що проявляється в прискоренні процесу загоєння опіків у порівнянні з контрольною патологією та зменшенні виразності цитодеструктивних процесів. Тому перспективним є подальше вивчення нового крему як потенційного ранозагоювального та протиопікового лікарського засобу
Посилання
- Pryhod'ko, T. (2015). Porjatunok bijciv ATO – sprava dosvidu i novyh tehnologij. Vashe zdorov’ja, 23-24, 20–21.
- Kozynec', G. P., Moisejenko, R. O., Komarov, M. P. (2006). Suchasnyj stan kombustiologichnoi' dopomogy naselennju Ukrai'ny ta nevidkladni zavdannja z i'i' organizacijnogo vdoskonalennja ta metodychnogo zabezpechennja. Naukovyj visnyk Uzhgorods'kogo un-tu. Serija «Medycyna», 27, 3–6.
- Nagajchuk, V. I. (2010). Suchasni pidhody do nadannja dopomogy hvorym z opikamy. Mystectvo likuvannja, 5, 24–27.
- Gajdul', K. V., Mukonin, A. A. (2005). Ranevaja infekcija: jetiologija, diagnostika i antimikrobnaja terapija. Moscow: Nauch.-inform. centr OOO «ABOLmed», 32.
- Abaev, Ju. K. (2006). Spravochnik hirurga. Rany i ranevaja infekcija. Rostov-on-Don: Feniks, 427.
- Jakovljeva, L. V., Tkachova, O. V., Butko, Ja. O., Lar'janovs'ka, Ju. B. (2013). Eksperymental'ne vyvchennja novyh preparativ dlja miscevogo likuvannja ran. Kharkiv: Vyd-vo NFaU, 52.
- Kushkun, A. A. (2007). Rukovodstvo po laboratornym metodam diagnostiki. Moscow: GJeOTAR-Media, 800.
- Pirs, Je. (1962). Gistohimija teoreticheskaja i prikladnaja. Moscow: Izd-vo inostran. lit., 962.
- Sokolovskij, V. V. (1971). Gistohimicheskie issledovanija v toksikologi. Leningrad: Medicina, 176.
- Zajcev, V. M., Lifljandskij, V. G., Marinkin, V. I. (2006). Prikladnaja medicinskaja statistika. Saint Petersburg: FOLIANT, 432.
- Lapach, S. N., Chubenko, A. V., Babich, P. N. (2001). Statisticheskie metody v medikobiologicheskih issledovanijah s ispol'zovaniem Ehsel. Kyiv: MORION, 408.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 Надія Миколаївна Кононенко, Алі Марсель Шейхалі
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons Attribution 4.0 International License для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Автори мають право зберігати остаточну прийняту версію статті в інституційному, тематичному або будь-якому іншому репозитарії з метою забезпечення видимості та доступності.
