ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДУ НЕНАСИЛЬНИЦЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ В УКРАЇНІ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.25128/2520-6230.24.2.5Ключові слова:
ненасильницькі комунікації, насильство, підлітки, співзалежні відносини, соціальна робота, військові конфліктиАнотація
Колектив авторів провів системну роботу щодо аналізу використання методу ненасильственних комунікацій в різних сферах соціальній роботі в Україні та інших країнах світу. Під час проведення дослідження колектив авторів спирався на комплексний підхід, порівняльний аналіз, а також було проведене фокус-групове дослідження, яке виявило необхідність трансформації системи соціального обслуговування у цій сфері. Метою дослідницької роботи є аналіз перспективи ефективного впровадження методу ненасильницьких комунікацій у соціальній роботі в Україні під час війни та повоєнного відновлення. Ми звернули увагу на збільшення різноманітних проявів насильства в Україні під час війни, що відобразилось і у актуалізації питання булінгу у освітніх закладах, випадків сімейного насильства та у збільшенні злочинів насильницького характеру в суспільстві в цілому. На нашу думку метод ненасильницьких комунікацій корисний для соціального працівника в роботі з агресором та жертвою, так як він містить потужну етичну та педагогічну складові. В результаті ми прийшли до висновок, що Україні потрібна перебудова системи соціального обслуговування, яка б сприяла розв’язанню проблеми насильства в країні. Основою для оптимізації соціального обслуговування має стати перегляд стандартів у сфері освіти та педагогіки, ненасильницьке переосмислення відносин «соціальний працівник – отримувач соціальної послуги», а також перезапуск судово-соціальної служби. Спираючись на проведену дослідницьку роботу ми робимо висновок, що впровадження методу ненасильницьких комунікацій у соціальній роботі в Україні має багато перепон військово-політичного, суспільно-державного та організаційного характеру, але зміни у соціальній сфері в Україні потрібні вже зараз. Фактично це потреба у кардинальних змінах у соціальній роботі з проявами насильства, а також потреба у партнерській роботі щодо відновлення гуманістичного та ненасильницького простору в Україні, починаючи з сім’ї. Вона тут виступає як основа для повоєнного соціального відновлення.Посилання
Миколайчук, А. В. (2023). Нова українська школа: ресурси освіти для партнерської взаємодії. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (211), 257-262. [Mykolaichuk, A. V. (2023). New Ukrainian school: educational resources for partnership interaction. Proceedings. Series: Pedagogical Sciences, (211), 257-262]. URL: https://doi.org/10.36550/2415-7988-2023-1-211-257-262 [in Ukrainian].
Осетрова, О.О. (2017). Насильство та тероризм: практика соціальної роботи й філософська рефлексія. Філософія та політологія в контексті сучасної культури, 3(18), 72-77. [Osetrova, O.O. (2017). Violence and terrorism: social work practice and philosophical reflection. Philosophy and political science in the context of modern culture, 3(18), 72-77]. [in Ukrainian].
Пєтушкова, Л. А. (2016). Ненасильницьке спілкування як технологія побудови діалогу працівника соціальної сфери з клієнтом. Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, № 1, 64-69. [Petushkova, L. A. (2016). Nonviolent communication as a technology for building a dialogue between a social worker and a client. Scientific notes of the Nizhyn State University named after Mykola Gogol, No. 1, 64-69]. [in Ukrainian].
Розенберг, М. (2020). Ненасильницьке спілкування: мова життя. Харків : Ранок. 256 с. [Rosenberg, M. (2020). Nonviolent Communication: The Language of Life. Kharkiv: Morning. 256 p.] [in Ukrainian].
Чернецька, Ю. І., Дунаєва, Л. М., Гладченко С.В. (2018). Принципи ненасильницького спілкування як основа взаємодії у співзалежній родині. Вісник Одеського національного університету. Серія : Психологія. Т. 23, Вип. 2. С. 146-155. [Chernetska, Yu. I., Dunaeva, L. M., Gladchenko S. V. (2018). Principles of nonviolent communication as a basis for interaction in a codependent family. Bulletin of Odessa National University. Series: Psychology. T. 23, Issue 2. P. 146-155]. [in Ukrainian].
Шабаєва, Л. М. (2017). Нова українська школа: філософські основи обґрунтування. Гілея: науковий вісник, (125), 349-352. [Shabaeva, L. M. (2017). New Ukrainian school: philosophical foundations of justification. Gilea: scientific bulletin, (125), 349-352]. [in Ukrainian].
Chowdhury, I., Lanier, M., (2012). Rape and HIV as Methods of Waging War: Epidemiological Criminology’s Response. Advances in Applied Sociology, 2, 47-52. doi: 10.4236/aasoci.2012.21006.
Sarajevo, B., & Fischer, M. (2006). Confronting the Past and Involving War Veterans for Peace: Activities by the Centre for Nonviolent Action, 387-416.
Seward K., Akce B. (2024). Creating an Intercultural Peace Education Course Online with Devised Theatre for High-Ability Teenagers of Different Backgrounds and World Regions. Educating for Peace through Countering Violence: Strategies in Curriculum and Instruction. New York: Routledge, 53-70.
Smith, D., Borders, K., Katsikas, S., & Maschi, T. (2023). Holistic defense: Attorney perception and social work integration in the courtroom. Journal of Forensic Social Work, 7(2), 75-107.
Stankowska, M. (2018). Porozumienie bez Przemocy w pracy socjalnej. Czy możliwe? The role of tutoring in education and working with adults. Warsaw: FASS Publishing, 221-235.
Suarez, A., Lee, D. Y., Rowe, C., Gomez, A. A., Murowchick, E., & Linn, P. L. (2014). Freedom project: Nonviolent communication and mindfulness training in prison. Sage Open, 4(1), 1-10.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).