МОВА ТА ПІСНЯ ЯК ГОЛОВНИЙ РЕСУРС УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2016.138513Ключові слова:
українська пісня, мова, музикотерапевтична практика, психотехнологіїАнотація
Мета статті – актуалізувати інтонаційно-мовний потенціал України в контексті сучасної науки та музикоте-рапевтичної практики. Цей потенціал спроможний оптимізувати процес особистісного розвитку в складних умовах сучасного суспільного буття. Методологія дослідження полягає у застосуванні історико-логічного, культурологічно-го, інтегрального методів та методу музикознавчого аналізу. Зазначені методи дають змогу розкрити та піддати ана-лізу етнопсихологічну складову української пісні і мови з метою задіяння її потенціалу у розв'язанні сучасних індиві-дуально- і суспільно-психологічних проблем. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про музикотерапевтичні можливості української пісні та мови, що спроможні за умов соціально-культурної затребуванос-ті вберегти покоління українців від руйнівних вібрацій сучасного світу, полегшити пошук виходу із кризової ситуації, пришвидшити прогрес особистісного розвитку. На сьогодні вже утвердилася загальносвітова прогресуюча тенден-ція: впровадження психотехнологій, здатних забезпечити ефективне функціонування людини в сучасному суспільст-ві, гуманізацію орієнтирів його розвитку. А саме музика – мистецтво, створене найбільш чутливими для живого орга-нізму вібраціями (звуковими) – спроможна допомогти самоздійсненню людини, а на більш високому рівні – нації. Висновки. Вібраційно-енергетичні характеристики української мови і музики містять потенціал могутнього впливу, який спроможний допомогти людині і народу гармонізувати себе і свої стосунки зі світом. Україна може стати центром, звідки може розпочати своє поширення метод гармонізації ноосфери за музичним принципом.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
