МОВА ТА ПІСНЯ ЯК ГОЛОВНИЙ РЕСУРС УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2016.138513Ключові слова:
українська пісня, мова, музикотерапевтична практика, психотехнологіїАнотація
Мета статті – актуалізувати інтонаційно-мовний потенціал України в контексті сучасної науки та музикоте-рапевтичної практики. Цей потенціал спроможний оптимізувати процес особистісного розвитку в складних умовах сучасного суспільного буття. Методологія дослідження полягає у застосуванні історико-логічного, культурологічно-го, інтегрального методів та методу музикознавчого аналізу. Зазначені методи дають змогу розкрити та піддати ана-лізу етнопсихологічну складову української пісні і мови з метою задіяння її потенціалу у розв'язанні сучасних індиві-дуально- і суспільно-психологічних проблем. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про музикотерапевтичні можливості української пісні та мови, що спроможні за умов соціально-культурної затребуванос-ті вберегти покоління українців від руйнівних вібрацій сучасного світу, полегшити пошук виходу із кризової ситуації, пришвидшити прогрес особистісного розвитку. На сьогодні вже утвердилася загальносвітова прогресуюча тенден-ція: впровадження психотехнологій, здатних забезпечити ефективне функціонування людини в сучасному суспільст-ві, гуманізацію орієнтирів його розвитку. А саме музика – мистецтво, створене найбільш чутливими для живого орга-нізму вібраціями (звуковими) – спроможна допомогти самоздійсненню людини, а на більш високому рівні – нації. Висновки. Вібраційно-енергетичні характеристики української мови і музики містять потенціал могутнього впливу, який спроможний допомогти людині і народу гармонізувати себе і свої стосунки зі світом. Україна може стати центром, звідки може розпочати своє поширення метод гармонізації ноосфери за музичним принципом.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.