"SACRUM" І "PROFANUM": CВЯЩЕННЕ І СВІТСЬКЕ В ЦЕРКОВНОМУ МИСТЕЦТВІ

Автор(и)

  • Michael Selivatchov завідувач кафедри дизайну середовища Київського національного університету культури і мистецтв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2017.138586

Ключові слова:

сакральне мистецтво, церковне мистецтво, християнське мистецтво

Анотація

Мета роботи – з’ясувати зміст і межі понять "сакральне мистецтво", "християнське мистецтво", "церковне мистецтво" тощо, простежити логіку та причини змін у застосуванні названих понять у вітчизняному мистецтвоз- навсті та художній практиці ХХ століття. Методологія дослідження. На основі свого тривалого професійного досвіду й аналізу фахової літератури автор написав есей на межі мистецтвознавства та культурології із застосу- ванням історичного й історіографічного підходів. Наукова новизна. Простежено походження близьких, але не синонімічних понять; уточнено їхні зміст і межі; випробувано, наскільки адекватно вони можуть застосовуватись у сучасній українській мові, перекладатись іншими мовами. Висновки. Сучасні вітчизняні реалії, іменовані "сакральним мистецтвом", у цілому не поєднують органічно церковні та мистецькі властивості, як це переважно бувало в минулому. Відтак нове умовне поняття – "сакральне мистецтво" – більше відповідає цим реаліям, ніж усталений у нашій країні впродовж ХІХ – початку ХХ століття термін "церковне мистецтво". Це особливо стосує- ться декоративно-вжиткових атрибутів богослужінь, які нині значно ближчі до художнього ремесла чи художньої промисловості, ніж до власне мистецтва.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-05-18

Номер

№ 1 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.