"SACRUM" І "PROFANUM": CВЯЩЕННЕ І СВІТСЬКЕ В ЦЕРКОВНОМУ МИСТЕЦТВІ

Автор(и)

  • Michael Selivatchov завідувач кафедри дизайну середовища Київського національного університету культури і мистецтв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2017.138586

Ключові слова:

сакральне мистецтво, церковне мистецтво, християнське мистецтво

Анотація

Мета роботи – з’ясувати зміст і межі понять "сакральне мистецтво", "християнське мистецтво", "церковне мистецтво" тощо, простежити логіку та причини змін у застосуванні названих понять у вітчизняному мистецтвоз- навсті та художній практиці ХХ століття. Методологія дослідження. На основі свого тривалого професійного досвіду й аналізу фахової літератури автор написав есей на межі мистецтвознавства та культурології із застосу- ванням історичного й історіографічного підходів. Наукова новизна. Простежено походження близьких, але не синонімічних понять; уточнено їхні зміст і межі; випробувано, наскільки адекватно вони можуть застосовуватись у сучасній українській мові, перекладатись іншими мовами. Висновки. Сучасні вітчизняні реалії, іменовані "сакральним мистецтвом", у цілому не поєднують органічно церковні та мистецькі властивості, як це переважно бувало в минулому. Відтак нове умовне поняття – "сакральне мистецтво" – більше відповідає цим реаліям, ніж усталений у нашій країні впродовж ХІХ – початку ХХ століття термін "церковне мистецтво". Це особливо стосує- ться декоративно-вжиткових атрибутів богослужінь, які нині значно ближчі до художнього ремесла чи художньої промисловості, ніж до власне мистецтва.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-05-18

Номер

№ 1 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.