СОЦІОКУЛЬТУРНА АКОМОДАЦІЯ ДЖАЗУ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ: ДО ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ МИСТЕЦТВ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2017.138818Ключові слова:
джаз, взаємодія, акомодація, мистецтво, культурне середовище.Анотація
Мета статті – висвітлити взаємодію різних видів мистецтва з джазом у процесі його адаптації у культурне середовище першої половини ХХ століття та проаналізувати основні еволюційні етапи пристосування джазового мистецтва до соціокультурного простору. Методологія дослідження полягає у застосуванні історико-культурологічного та порівняльного методів. Зазначений методологічний підхід передбачає формування цілісного уявлення про соціокультурну акомодацію джазового мистецтва та допомагає простежити діалектику стосунків інших видів мистецтва з джазом. Наукова новизна статті полягає в розширенні уявлень про соціокультурну акомодацію джазу та висві-
тленні його взаємодій з іншими видами мистецтва. Висновки. Як бачимо, характерними рисами мистецтва джазу постають діалогічність та комунікативність. Джаз взаємодіє не лише всередині суто музичного мистецтва, поєднуючи традиції, стилі, форми й виразні засоби, а й зовні – з іншими видами мистецтва, продукуючи нові форми художньої творчості. Минуле століття повною мірою продемонструвало активне втручання джазу у різні види мистецтва, які, тільки на перший погляд, мають з ним опосередкований зв’язок. Джаз асимілює творчі доробки інших видів мистецтв, демонструючи непередбачені результати взаємодій у вигляді численних різномистецьких мікстів,
що відтворюють подальшу джазову еволюцію. Соціокультурну акомодацію джазу забезпечує його діалог з іншими видами мистецтва, які всіляко сприяють адаптації джазу у культурному середовищі першої половини ХХ століття.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.