Мультикультуралізм як найбільш конструктивний підхід до перспектив розвитку цивілізації
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2019.166539Ключові слова:
культура, цінності, ідентичність, права людини, пріоритети сталого розвитку, соціальна та міжкультурна взаємодія.Анотація
Метою статті аргументація прав людини як переважаючої тенденції у розвитку сучасного суспільства й управління. Для її реалізації, зокрема, актуалізовано основні аспекти проблематики у їх діалектичному взаємозв’язку й окреслено процеси формування засад суспільної взаємодії в історичній ретроспективі. Методологічна основа наукового дослідження. Загальна стратегія дослідження базується основі історичного, аксіологічного та діалектичного методів обґрунтовано причинно-наслідкові зв’язки між суспільними процесами та явищами, результатом яких стало впровадження методології прав людини, зокрема й у концепт сталого розвитку. Наукова новизна полягає у розширенні теоретичних уявлень про мультикультуралізм як найбільш конструктивний підхід до перспектив розвитку цивілізації. Відзначено роль інформаційно-технологічних впливів на суспільство та владу, а також важливість захисту універсальності інформаційного простору, його цілісності та відкритості. Послідовно проводиться думка, що права людини обумовлюють створення потужного демократичного потенціалу конструктивних змін, розвитку та прогресу суспільства й управління на основі суспільної взаємодії. Висновки. Обґрунтовано, що взаємозв’язок та взаємодія прав людини та імперативів сталого розвитку має значний ефект демократизації суспільного життя й забезпечення верховенства права не тільки на місцевому, але й на національному та глобальному рівнях управління. Доведено, що проблемність і напруження між універсальністю прав людини та культурним взаємозв’язком ідентичностей у мультикультурному світі проявляються кризою у сучасному світовому гуманітарному просторі та специфічними підходами до її розв’язання. Встановлено далеко неоднозначне розуміння прав людини суспільствами різних континентів, конфесій, традицій і культур обумовило й заперечення культурної обумовленості прав людини.
Посилання
Höffe O. (1998). Transzendentaler Tausch. Eine Legitimations-figur für Menschenrechte?, in: Stefan Gosepath/Georg Lohmann (Hg.), Philosophie der Menschenrechte 6. Auflage. Frankfurt am Main: Suhrkamp (Verlag) [in English].
Leuenberger D.Z. & Wakin M. (2007). Sustainable Development in Public Administration Planning: An Exploration of Social Justice, Equity, and Citizen Inclusion – Administrative Theory & Praxis Vol. 29. Issue 3. P. 394–411 [in English].
Lévi-Strauss C. Structural Anthropology (2008). Basic Books, Inc. New York [in English].
Novak-Kalyayeva L. (2012). The sources of forming of human rights concept in the process of European state formation. “Democratic governance” Academic papers collection. Issue 9. [in English].
Novak-Kalyayeva L., Kuczabski A., Sydorchuk O., Fersman N. & Zemlinskaia T. (2018). Conceptualizing of Priorities in the Dynamics of Public Administration Contemporary Reforms. International Journal of Humanities and Social Sciences. Vol. 12. No 6. Pp. 637–647. [in English].
Okin S.M., Nussbaum M., Cohen J. & Howard M. (1999). Is multiculturalism bad for women? Princeton, New Jersey: Princeton University Press. [in English].
Rachynski A. (2017). Influence of world transformational processes on the development of political-managerial elite in Ukraine. Public Management Studio. Vol. 2. [in Ukrainian].
Spangenberg J. (2016). Hot Air or Comprehensive Progress? A Critical Assessment of the SDGs. Sustainable Development. Vol. 25. Issue 4. pp. 311–321. [in English].
Statement on Human Rights by the Executive Board, American Anthropological Association, American Anthropologist, New Series. Vol. 49. No. 4. Part 1 (Oct.–Dec., 1947). pp. 539–543. [in English].
IISD’s Post-2015 Development Agenda Reporting. Negotiations and Processes, available at: http://enb.iisd.org/post2015. [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.