Мультикультуралізм як найбільш конструктивний підхід до перспектив розвитку цивілізації
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2019.166539Ключові слова:
культура, цінності, ідентичність, права людини, пріоритети сталого розвитку, соціальна та міжкультурна взаємодія.Анотація
Метою статті аргументація прав людини як переважаючої тенденції у розвитку сучасного суспільства й управління. Для її реалізації, зокрема, актуалізовано основні аспекти проблематики у їх діалектичному взаємозв’язку й окреслено процеси формування засад суспільної взаємодії в історичній ретроспективі. Методологічна основа наукового дослідження. Загальна стратегія дослідження базується основі історичного, аксіологічного та діалектичного методів обґрунтовано причинно-наслідкові зв’язки між суспільними процесами та явищами, результатом яких стало впровадження методології прав людини, зокрема й у концепт сталого розвитку. Наукова новизна полягає у розширенні теоретичних уявлень про мультикультуралізм як найбільш конструктивний підхід до перспектив розвитку цивілізації. Відзначено роль інформаційно-технологічних впливів на суспільство та владу, а також важливість захисту універсальності інформаційного простору, його цілісності та відкритості. Послідовно проводиться думка, що права людини обумовлюють створення потужного демократичного потенціалу конструктивних змін, розвитку та прогресу суспільства й управління на основі суспільної взаємодії. Висновки. Обґрунтовано, що взаємозв’язок та взаємодія прав людини та імперативів сталого розвитку має значний ефект демократизації суспільного життя й забезпечення верховенства права не тільки на місцевому, але й на національному та глобальному рівнях управління. Доведено, що проблемність і напруження між універсальністю прав людини та культурним взаємозв’язком ідентичностей у мультикультурному світі проявляються кризою у сучасному світовому гуманітарному просторі та специфічними підходами до її розв’язання. Встановлено далеко неоднозначне розуміння прав людини суспільствами різних континентів, конфесій, традицій і культур обумовило й заперечення культурної обумовленості прав людини.
Посилання
Höffe O. (1998). Transzendentaler Tausch. Eine Legitimations-figur für Menschenrechte?, in: Stefan Gosepath/Georg Lohmann (Hg.), Philosophie der Menschenrechte 6. Auflage. Frankfurt am Main: Suhrkamp (Verlag) [in English].
Leuenberger D.Z. & Wakin M. (2007). Sustainable Development in Public Administration Planning: An Exploration of Social Justice, Equity, and Citizen Inclusion – Administrative Theory & Praxis Vol. 29. Issue 3. P. 394–411 [in English].
Lévi-Strauss C. Structural Anthropology (2008). Basic Books, Inc. New York [in English].
Novak-Kalyayeva L. (2012). The sources of forming of human rights concept in the process of European state formation. “Democratic governance” Academic papers collection. Issue 9. [in English].
Novak-Kalyayeva L., Kuczabski A., Sydorchuk O., Fersman N. & Zemlinskaia T. (2018). Conceptualizing of Priorities in the Dynamics of Public Administration Contemporary Reforms. International Journal of Humanities and Social Sciences. Vol. 12. No 6. Pp. 637–647. [in English].
Okin S.M., Nussbaum M., Cohen J. & Howard M. (1999). Is multiculturalism bad for women? Princeton, New Jersey: Princeton University Press. [in English].
Rachynski A. (2017). Influence of world transformational processes on the development of political-managerial elite in Ukraine. Public Management Studio. Vol. 2. [in Ukrainian].
Spangenberg J. (2016). Hot Air or Comprehensive Progress? A Critical Assessment of the SDGs. Sustainable Development. Vol. 25. Issue 4. pp. 311–321. [in English].
Statement on Human Rights by the Executive Board, American Anthropological Association, American Anthropologist, New Series. Vol. 49. No. 4. Part 1 (Oct.–Dec., 1947). pp. 539–543. [in English].
IISD’s Post-2015 Development Agenda Reporting. Negotiations and Processes, available at: http://enb.iisd.org/post2015. [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.