МЕДІА-ВІЙНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ CINEMA STUDIES: МІЖ ФУКО ТА БОДРІЯРОМ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2019.177427Ключові слова:
культурологія, медіа-культурологія, cinema studies, арт-критика, медіа-війни, М.Фуко, Ж.Бодріяр, влада, симулякр, архетип Маг, Трикстер.Анотація
Мета статті – дослідження та експлікація культурних меседжів ігрового фільму студії Walt Disney Pictures «Оз: Великий і Могутній» (2013 р.). Цей кінонаратив є яскравим та резонансним взірцем репрезентацій ауто-рефлексії творців кіно-індустрії щодо історії, соціальної ролі і надпотужного впливу кінематографа як медіума, посередника між творцями та реципієнтами кіно-продукції. Методологія дослідження в рамках медіа-культурології та cinema studies базується на структурно-функціональному підході та таких основних методах: формальний аналіз, герменевтичний та семіотичний аналіз, дискурс-аналіз, архетипний та аксіологічний аналіз. Наукова новизна полягає в тому, що в рамках вітчизняної медіакультурології та cinema studies вперше поставленно питання про те, як самі представники кіноіндустрії проблематизують, осмислюють та репрезентують засобами кіномистецтва медіа-війни, свою роль та місію в сучасному суспільстві. Висновки. Аналіз репрезентацій природи сучасної влади та ролі медіа, здійснений на прикладі кінонаративу «Оз: Великий і Могутній» показав вельми високу актуальність ідей М.Фуко та Ж. Бодріяра. Погляд представників медіа на свою роль в суспільстві репрезентує бодріярівський ланцюг «шоу – влада – симулякр» – замкнене коло буття сучасного медіатизованого світу. При цьому образи влади в кінонаративі знаходяться між крайніми полюсами суперечки цих двох інтелектуалів щодо природи влади: влада всюдисуща (М. Фуко) та влада – мертвий симулякр (Ж. Бодріяр). Аксіологічне ядро кінопродукту є пародійним симулякром традиційної етичності й цілком продуманим конструктом, медіа-індульгенцією, що легітимізує й забезпечує ментальну дестабілізацію суспільства, про яке попереджав Ж.Бодріяр.
Посилання
. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры. М.: Республика; Культурная революция, 2006. 269 с.
Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. М.: Добро–свет, 2000. 387 с.
Бодрийяр Ж. Дух терроризма. Войны в заливе не было / Пер. с фр. А. Качалова. М.: Рипол–классик, 2016. 224 с.
Бодрийяр Ж. Забыть Фуко/ Перевод Д.Калугина. Санкт– Петербург: Владимир Даль, 2000. 96 с.
Куренной В. Философия фильма: упражнения в анализе. М.: Новое литературное обозрение, 2009. 232 с.
Неретина С.С. Апории дискурса / Рос. акад. наук, Ин–т философии ; С.С. Неретина, А.П. Огурцов, Н.Н. Мурзин, К.А. Павлов–Пинус. М. : ИФ РАН, 2017. 119 с.
Фуко М. Археология знания. Киев: Ника–Центр, 1996. 208 с.
Фуко М. Воля к истине. По ту сторону знания, власти и сексуальности. М.: Магистериум–Касталь, 1996. 197 с.
Baudrillard, J. The Consumer Society. Myths and Structures (2006). M .: Respublika; Kulturnaya revolyutsiya [in Russian].
Baudrillard,J. Symbolic Exchange and Death (2000). M .: Dobro–svet [in Russian].
Baudrillard, J. The Spirit of Terrorism. The War in the Gulf Did Not Take Place (2016). M .: Ripol–classic [in Russian].
Baudrillard, J. Forget Foucault (2000). St. Petersburg: Vladimir Dal [in Russian].
Kurennoy, V. Philosophy of the film: Exercises in the analysis (2009). М.: Novoe Literaturnoe Obozrenie [in Russian].
Neretina, S. S. Aporia of discourse (2017). ROS. Akad. Sciences, Institute of philosophy. S.S Neretina, A.P. Ogurtsov, N.N. Murzin, K.A. Pavlov–Pinus. M.: IPH RAS. [in Russian].
Foucault, M. The Archeology of Knowledge (1996). Kyiv: Nika–Center [in Russian].
Foucault M. The Will to Truth. On the other side of knowledge, power, and sexuality (1996). M .: Magisterium–Kastal [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.