НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ В ПАРАДИГМІ ДІГІТАЛ-ЕЙЧ: ВІД ІНДУСТРІЇ ВРАЖЕНЬ ДО КУЛЬТУРНОГО БРЕНДУВАННЯ

Автор(и)

  • Степан Дичковський

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2019.191326

Анотація

Мета роботи. Полягає в дослідженні тенденцій культурного туризму в парадигмі дігітал-ейч. Методологія дослідження полягає в застосуванні історичного, бібліографічного та аналітичного методів. Наукова новизна роботи полягає у обґрунтуванні доцільності застосування технологій дігітал-ейч в індустрію культурного туризму, що дозволить формувати туристичний продукт та туристичні дестинації на основі використання культурної спад- щини та іміджу територій культурного простору. Висновки. Культурні бренди ґрунтуються на історико-культурних особистостях, пам'ятниках або історико-культурні подіях, які мають відношення не тільки до культури і історії регіону, але і мають величезну вагу в історико-культурній спадщині країни. Особливо важлива роль у формуванні культурних брендів належить місцевим закладам культури, які дозволяють представити культурно-історичний, природний, туристичний потенціал території

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-22

Номер

№ 4 (2019)

Розділ

Культурологія

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.