ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ І ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191751Анотація
Метою статті – дослідити шляхи підвищення правової культури та правової свідомості державних службовців. Методологічна основа базується на методах аналізу та синтезу, а також використовується міждисциплінарний підхід поєднання культурології, права, державного управління та інших гуманітарних наук. Наукова новизна – полягає у висвітленні актуальних проблемних питань щодо підвищення правової культури та правої свідомості державних службовців в контексті професіоналізації державної служби в Україні. Найперше це полягає у формуванні професійності, творчо-аналітичного підходу до справи. додаткової мотивації професіоналізації державної служби. Держава із категорії споживача результатів діяльності особи і суспільства має перейти в стан основного суб’єкта забезпечення їх прав, свобод, потреб та інтересів на належному професійному рівні в обличчі державних службовців. Виходячи з низької довіри суспільства до державних органів та низького рівня сфери обслуговування, необхідно звертати увагу на шляхи формування правових цінностей державних службовців, що сприятиме удосконалення та впорядкування проходження державної служби. Висновки в ході дослідження вказують на шляхи підвищення правової культури і правової свідомості державного службовця . Що повинно проявляється виходячи з внутрішнього переконання та необхідності дотримання вимог і норм права, тому що ступінь усвідомлення принципів та ідей створюють зміст аспекту переконання. Це буде проявлятися в успішному виконання державними службовцями завдань і функцій, виходячи із загальних норм культури, моральних принципів, культури мови та діловодства.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.