ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ І ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191751Анотація
Метою статті – дослідити шляхи підвищення правової культури та правової свідомості державних службовців. Методологічна основа базується на методах аналізу та синтезу, а також використовується міждисциплінарний підхід поєднання культурології, права, державного управління та інших гуманітарних наук. Наукова новизна – полягає у висвітленні актуальних проблемних питань щодо підвищення правової культури та правої свідомості державних службовців в контексті професіоналізації державної служби в Україні. Найперше це полягає у формуванні професійності, творчо-аналітичного підходу до справи. додаткової мотивації професіоналізації державної служби. Держава із категорії споживача результатів діяльності особи і суспільства має перейти в стан основного суб’єкта забезпечення їх прав, свобод, потреб та інтересів на належному професійному рівні в обличчі державних службовців. Виходячи з низької довіри суспільства до державних органів та низького рівня сфери обслуговування, необхідно звертати увагу на шляхи формування правових цінностей державних службовців, що сприятиме удосконалення та впорядкування проходження державної служби. Висновки в ході дослідження вказують на шляхи підвищення правової культури і правової свідомості державного службовця . Що повинно проявляється виходячи з внутрішнього переконання та необхідності дотримання вимог і норм права, тому що ступінь усвідомлення принципів та ідей створюють зміст аспекту переконання. Це буде проявлятися в успішному виконання державними службовцями завдань і функцій, виходячи із загальних норм культури, моральних принципів, культури мови та діловодства.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.