ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТРАДИЦІЙНИХ МУЗИЧНИХ ЖАНРІВ КИТАЮ У СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

Мета роботи полягає у вивченні питання представлення традиційних музичних жанрів Китаю у світовому просторі. Методологія дослідження полягає у використанні історичного та біографічного методів у вивченні даної тематики. Наукова новизна статті полягає у дослідженні доцільності представлення традиційних музичних жанрів Китаю у світовому просторі. Адже, це питання відображає як традиції та звичаї країни, так й підіймає імена дослідників китайської культури. Представлення китайського мистецтва відбувається завдяки проводженню оперних фестивалів, які здійснюють вплив на культуру всієї країни. Поява нових театральних дійств та  вистав також впливали на світогляд Китаю. Висновки. Представлення традиційних музичних жанрів Китаю у світовому просторі відбувається завдяки розвитку культури та освіти в країні.  Система мислення культури Китаю  побудована на древній філософії країни. Музичне мистецтво знаходиться у постійному пошуку: характеру звуку, тембрової палітри, форми, поєднуючи в собі національні мотиви. Завдяки поєднанню національних рис, філософії країни, релігійних тенденцій, елементів вокального та інструментального фольклору, театру та  сфери композиції та фортепіанної культури, музична фортепіанна культура Китаю стала відомою в світі. Саме Сюетанська школа та виховна система «Юеге» стали фундаментом для розвитку китайської музичної культури. Говорячи про природу китайської музики, слід наголосити, що вона має свою інтонаційно-мелодичну природу, яка є відмінною від європейських музичних зразків. З виконанням європейських творів китайський народ знайомився завдяки гастролям. На початку 70-х років починається реформування консерваторій у музичні інститути. Так, під ці зміни підпали такі музичні заклади, як: консерваторії у містах Ухань (Хубей), Шеньянь (Ляонін), Сіані (Шеньсі) та Ченду (Сичуань). В цей період (70-ті роки) починається розквіт китайської музичної освіти, з’являються оркестри, самодіяльні колективи, цікавість викликає науково-дослідницька діяльність, починають видаватись журнали музичного направлення. Починають свою творчу діяльність такі педагоги, як Чжоу Сяоянь, Лан Юйсю, Юй Ісюань, Шень Сян, Сі Їгуй, Вень Кечжень, Лі Чжишуй, Вей Чісянь, Мань Цзианьцзи, Сун Сінь, Ху Янь, Гао Чжилань, Ду Шинцзя та інші. Активізація музичної освіти приходиться на ХХ століття, що спонукає до розвитку та переосмислення нових вимірів у освітніх процесах.  Процеси становлення та розвитку китайської системи музичної освіти відображені в працях Ван Юйхэ, Лю Пейя, Яна Бохуа, стилістичні особливості музичного мистецтва цікавили Ф. Арзаманова, В. Вакулішіна, Лінь Хайя, Лю Да-цзюня, Ма Гешуня, Сунь Цуньіня, У Ген-Іра, Чан Ліїня, Ян Сяо Сюйя тощо. Китайська освіта цікавила таких науковців, як Дін Юнь, Ян Бохуа. Слід сказати, що питанням освіти приділялось багато уваги, про що свідчать праці вчених. Звернувшись до історичних фактів, стає відомо, що музична освіта починає розвиток в період епохи Тан (VII–X століття). Це зумовило появу виконавських шкіл та відкриття навчальних закладів, що давало змогу розширити представлення традиційних жанрів світу.