Духовні джерела жанру «арія» і специфіка його формування в композиторській творчості Європи та Китаю

Автор(и)

  • Shangzhui Sung

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2020.219161

Ключові слова:

духовні витоки музики, арія, тимчасова симетрія подій, жанр в музиці, опера.

Анотація

Мета статті - виявити загальні риси в трактуванні жанру арії і його еволюції в Європі і Китаї від Середньовіччя до початку Нового часу.Методологію статті утворюють музично-культурологічний і інтонаційно-стилістичнийаналіз, а також компаративний метод. Наукова новизна роботи визначена виявленням спільності в розвитку деяких явищ в історії музичного мистецтва різних країн, зокрема, Франції та Китаю у зв'язку з підвищеною увагою до жанру арії. Висновки. Термін «арія» в європейській музиці названого періоду мав на увазі три можливих семантичних відтінка – «ввічлива», «серйозна» і духовна. Арія виникла з практики французького храмового співу XII – XIII століть, коли гетерофонія високих частот підкреслювала високі і середні («контртенор») голоси і в якій вільний «риторичний» розвиток партії визначався духовною мелодією «тенора». Надалі арія в опері XVII століття, згідно з описом, зберегла свій зв'язок зі старою церковною співочою традицією, від якої згодом відмовилися. Разом з тим, жанр арії активно використовувався в практиці музичного театру Китаю XV – XVI століть (драма Юань, Куньцюй), в якій вокалізація зі своїми специфічними прийомами звуковидобування була щедро наповнена риторикою вигадок і декорацій, що символізувало спадкоємність високих традицій, церковної музики, і придворної лірики в епоху національного відродження після звільнення від монгольського завоювання. Арія є важливою структурною складовою європейської та китайської опери від Середньовіччя до Нового часу. Це історичнов изначило саме цей жанр базовим для представників Далекого Сходу, Тан Дуна і Юна Ісанга в їх творчому освоєнні європейської композиторської техніки і оперної форми.

Посилання

Artamonov, S. (1978). History of the foreign literature of the XVII – XVIII cent. Moscow [in Russian].

Аsаfiev, B. (1971). Мusical form as a process. Books first and second. Мoscow-Leningrad [in Russian].

Aria. I. Jampolskij (1973). Musical encyclopedia in 6 volumes. Moscow, V. 1. 204-207 [in Russian].

Barbier, P. (2006). A history of castrats. S.-Petersburg[in Russian].

Vinogradova, N. (1997) The art of China. Encyclopedia for children. Moscow, V.7, 62-639 [in Russian]

Gаllicanism. А.Lоpukhin. (1993). Christianity. The Encyclopedic dictionary in three volumes. Moscow, V. 1, 398-399[in Russian].

Gnedich, P. (1996). The worldwide history of arts. Moscow[in Russian].

Gudman, F. (1995). Magic symbols.Моscow[in Russian].

Zaharova, O. (1983). Rhetoric and West-European music of the XVII– first half of the XVIII century. Moscow[in Russian].

Cantata. Lеvik B.(1974).Musical encyclopedia in 6 volumes.Moscow, V.2, 697-699[in Russian].

Chinese music. Е. Vinogradova, А. Zhelohovcev (1974). Musical encyclopedia in 6 volumes.Moscow, V. 2, 807-815 [in Russian].

Liu Bing Chang (2006). Verismo and its analogies in the art of Europe and China. Ph.D. thesis. Odesa [in Ukrainian].

Ма Vеi (2004). Concept of the form in the music of China and Europe: aspects to compositions and performance.The Abstract to the candidate's thesis. Ph.D. thesis. Odesa [in Ukrainian].

Rusakov, E. (2006). Once again about bel canto. Music life, 1.2, 1-5[in Russian].

Simonova, E. (2007). The vocal voice in west culture: from early liturgical chant to bel canto.Doctor’s thesis.Moscow[in Russian].

Stаkhеvich.O. (2000). The bel canto art in Italian opera of XVII – XVIII centuries. Kharkiv [in Ukrainian].

Tu Du Nyang (2004). Parallels to the artistic development of the Opera House of Europe and China. Master’s thesis. Odesa [in Ukrainian].

Vita Patrum. (n.d.). The Life of the Fathers, compiled by St. Gregory of Tours. Foreword by Father Seraphim (Rose). Moscow [in Russian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-15

Номер

Розділ

Музичне мистецтво