Духовні джерела жанру «арія» і специфіка його формування в композиторській творчості Європи та Китаю
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2020.219161Ключові слова:
духовні витоки музики, арія, тимчасова симетрія подій, жанр в музиці, опера.Анотація
Мета статті - виявити загальні риси в трактуванні жанру арії і його еволюції в Європі і Китаї від Середньовіччя до початку Нового часу.Методологію статті утворюють музично-культурологічний і інтонаційно-стилістичнийаналіз, а також компаративний метод. Наукова новизна роботи визначена виявленням спільності в розвитку деяких явищ в історії музичного мистецтва різних країн, зокрема, Франції та Китаю у зв'язку з підвищеною увагою до жанру арії. Висновки. Термін «арія» в європейській музиці названого періоду мав на увазі три можливих семантичних відтінка – «ввічлива», «серйозна» і духовна. Арія виникла з практики французького храмового співу XII – XIII століть, коли гетерофонія високих частот підкреслювала високі і середні («контртенор») голоси і в якій вільний «риторичний» розвиток партії визначався духовною мелодією «тенора». Надалі арія в опері XVII століття, згідно з описом, зберегла свій зв'язок зі старою церковною співочою традицією, від якої згодом відмовилися. Разом з тим, жанр арії активно використовувався в практиці музичного театру Китаю XV – XVI століть (драма Юань, Куньцюй), в якій вокалізація зі своїми специфічними прийомами звуковидобування була щедро наповнена риторикою вигадок і декорацій, що символізувало спадкоємність високих традицій, церковної музики, і придворної лірики в епоху національного відродження після звільнення від монгольського завоювання. Арія є важливою структурною складовою європейської та китайської опери від Середньовіччя до Нового часу. Це історичнов изначило саме цей жанр базовим для представників Далекого Сходу, Тан Дуна і Юна Ісанга в їх творчому освоєнні європейської композиторської техніки і оперної форми.
Посилання
Artamonov, S. (1978). History of the foreign literature of the XVII – XVIII cent. Moscow [in Russian].
Аsаfiev, B. (1971). Мusical form as a process. Books first and second. Мoscow-Leningrad [in Russian].
Aria. I. Jampolskij (1973). Musical encyclopedia in 6 volumes. Moscow, V. 1. 204-207 [in Russian].
Barbier, P. (2006). A history of castrats. S.-Petersburg[in Russian].
Vinogradova, N. (1997) The art of China. Encyclopedia for children. Moscow, V.7, 62-639 [in Russian]
Gаllicanism. А.Lоpukhin. (1993). Christianity. The Encyclopedic dictionary in three volumes. Moscow, V. 1, 398-399[in Russian].
Gnedich, P. (1996). The worldwide history of arts. Moscow[in Russian].
Gudman, F. (1995). Magic symbols.Моscow[in Russian].
Zaharova, O. (1983). Rhetoric and West-European music of the XVII– first half of the XVIII century. Moscow[in Russian].
Cantata. Lеvik B.(1974).Musical encyclopedia in 6 volumes.Moscow, V.2, 697-699[in Russian].
Chinese music. Е. Vinogradova, А. Zhelohovcev (1974). Musical encyclopedia in 6 volumes.Moscow, V. 2, 807-815 [in Russian].
Liu Bing Chang (2006). Verismo and its analogies in the art of Europe and China. Ph.D. thesis. Odesa [in Ukrainian].
Ма Vеi (2004). Concept of the form in the music of China and Europe: aspects to compositions and performance.The Abstract to the candidate's thesis. Ph.D. thesis. Odesa [in Ukrainian].
Rusakov, E. (2006). Once again about bel canto. Music life, 1.2, 1-5[in Russian].
Simonova, E. (2007). The vocal voice in west culture: from early liturgical chant to bel canto.Doctor’s thesis.Moscow[in Russian].
Stаkhеvich.O. (2000). The bel canto art in Italian opera of XVII – XVIII centuries. Kharkiv [in Ukrainian].
Tu Du Nyang (2004). Parallels to the artistic development of the Opera House of Europe and China. Master’s thesis. Odesa [in Ukrainian].
Vita Patrum. (n.d.). The Life of the Fathers, compiled by St. Gregory of Tours. Foreword by Father Seraphim (Rose). Moscow [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.