Духовні джерела жанру «арія» і специфіка його формування в композиторській творчості Європи та Китаю
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2020.219161Ключові слова:
духовні витоки музики, арія, тимчасова симетрія подій, жанр в музиці, опера.Анотація
Мета статті - виявити загальні риси в трактуванні жанру арії і його еволюції в Європі і Китаї від Середньовіччя до початку Нового часу.Методологію статті утворюють музично-культурологічний і інтонаційно-стилістичнийаналіз, а також компаративний метод. Наукова новизна роботи визначена виявленням спільності в розвитку деяких явищ в історії музичного мистецтва різних країн, зокрема, Франції та Китаю у зв'язку з підвищеною увагою до жанру арії. Висновки. Термін «арія» в європейській музиці названого періоду мав на увазі три можливих семантичних відтінка – «ввічлива», «серйозна» і духовна. Арія виникла з практики французького храмового співу XII – XIII століть, коли гетерофонія високих частот підкреслювала високі і середні («контртенор») голоси і в якій вільний «риторичний» розвиток партії визначався духовною мелодією «тенора». Надалі арія в опері XVII століття, згідно з описом, зберегла свій зв'язок зі старою церковною співочою традицією, від якої згодом відмовилися. Разом з тим, жанр арії активно використовувався в практиці музичного театру Китаю XV – XVI століть (драма Юань, Куньцюй), в якій вокалізація зі своїми специфічними прийомами звуковидобування була щедро наповнена риторикою вигадок і декорацій, що символізувало спадкоємність високих традицій, церковної музики, і придворної лірики в епоху національного відродження після звільнення від монгольського завоювання. Арія є важливою структурною складовою європейської та китайської опери від Середньовіччя до Нового часу. Це історичнов изначило саме цей жанр базовим для представників Далекого Сходу, Тан Дуна і Юна Ісанга в їх творчому освоєнні європейської композиторської техніки і оперної форми.
Посилання
Artamonov, S. (1978). History of the foreign literature of the XVII – XVIII cent. Moscow [in Russian].
Аsаfiev, B. (1971). Мusical form as a process. Books first and second. Мoscow-Leningrad [in Russian].
Aria. I. Jampolskij (1973). Musical encyclopedia in 6 volumes. Moscow, V. 1. 204-207 [in Russian].
Barbier, P. (2006). A history of castrats. S.-Petersburg[in Russian].
Vinogradova, N. (1997) The art of China. Encyclopedia for children. Moscow, V.7, 62-639 [in Russian]
Gаllicanism. А.Lоpukhin. (1993). Christianity. The Encyclopedic dictionary in three volumes. Moscow, V. 1, 398-399[in Russian].
Gnedich, P. (1996). The worldwide history of arts. Moscow[in Russian].
Gudman, F. (1995). Magic symbols.Моscow[in Russian].
Zaharova, O. (1983). Rhetoric and West-European music of the XVII– first half of the XVIII century. Moscow[in Russian].
Cantata. Lеvik B.(1974).Musical encyclopedia in 6 volumes.Moscow, V.2, 697-699[in Russian].
Chinese music. Е. Vinogradova, А. Zhelohovcev (1974). Musical encyclopedia in 6 volumes.Moscow, V. 2, 807-815 [in Russian].
Liu Bing Chang (2006). Verismo and its analogies in the art of Europe and China. Ph.D. thesis. Odesa [in Ukrainian].
Ма Vеi (2004). Concept of the form in the music of China and Europe: aspects to compositions and performance.The Abstract to the candidate's thesis. Ph.D. thesis. Odesa [in Ukrainian].
Rusakov, E. (2006). Once again about bel canto. Music life, 1.2, 1-5[in Russian].
Simonova, E. (2007). The vocal voice in west culture: from early liturgical chant to bel canto.Doctor’s thesis.Moscow[in Russian].
Stаkhеvich.O. (2000). The bel canto art in Italian opera of XVII – XVIII centuries. Kharkiv [in Ukrainian].
Tu Du Nyang (2004). Parallels to the artistic development of the Opera House of Europe and China. Master’s thesis. Odesa [in Ukrainian].
Vita Patrum. (n.d.). The Life of the Fathers, compiled by St. Gregory of Tours. Foreword by Father Seraphim (Rose). Moscow [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.