ЕВОЛЮЦІЙНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ФОРТЕПІАННОГО ЕТЮДУ В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ XIX–XX СТОЛІТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2020.220557Ключові слова:
етюд, фортепіанний етюд, українська фортепіанна музика, творчість В. Косенка, Б. Лятошинського, А. Штогаренка.Анотація
Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційної і жанрової специфіки українського фортепіанного етюду XIX-XX ст. у контексті стильових пошуків названого періоду, а також загальної еволюції жанру. Методологічну базу роботи становить інтонаційна концепція музики в ракурсі інтонаційно-стилістичного, етимологічного аналізу, успадкованого від Б. Асаф’єва та його послідовників. Суттєвими для роботи виявилися також наступні підходи: аналітико-музикознавчий; жанрово-стильовий; міждисциплінарний, що дає можливість залучати концепції з інших сфер пізнання – філософії, мистецтвознавства, культурології та ін.; історико-культурологічний, що дозволяє виокремити ті чинники, які сприяють виявленню духовно-смислової і стильової специфіки українського фортепіанного етюду як важливої складової європейського інструменталізму XIX–XX ст. Наукова новизна статті визначена її аналітичним ракурсом, що враховує не тільки виявлення жанрово-стильової специфіки фортепіанного етюду в українській музиці кінця XIX – першої половини ХХ ст., але і його вписаність у контекст загальної еволюції жанру. Висновки. Український фортепіанний етюд XIX – XX ст. – суттєвий внесок в історичному розвитку цього жанру. Його зразки у творчості В. Косенка, Б. Лятошинського, А. Штогаренка та ін. демонструють не тільки стильові ознаки спадку названих митців, а й прилучення української фортепіанної музики до концептуально-авангардної типології етюду, що формувалася на перетині жанрово-стильових шукань європейської культури модерну (неокласицизм, бароко, романтизм) і становлення українського національного інструменталізму та виконавського мистецтва.
Посилання
Vakhran'ov, YU. (1970). Piano Etudes V. Kosenko. Kyiv: Muzychna Ukrayina [in Ukrainian].
Klyn, V. L. (1980). Ukrainian Soviet Piano Music (1917-1977). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].
KOZARENKO, О. (2015). About some universals of the musical world of Boris Lyatoshynsky. Visnyk Lʹvivsʹkoho universytetu. Seriya mystetstvoznavstvo. 16, 33–37 [in Ukrainian].
Krychynsʹka, O. V. (2017). Style aspects of the development of the European piano suite of the first third of the twentieth century. Candidate’s thesis. Kyiv: Natsionalʹna muzychna akademiya Ukrayiny im. P. I. Chaykovsʹkoho [in Ukrainian].
Ovsyannyk, N. F. (2018). About Burkhan Studio. Retrieved from www.bercana.org.ua/index.php/o-nas/o-studii-berkana
Ovsyannikov , T.Yu. (1982). Etude. Muzykal'naya entsiklopediya: v 6-ti tomakh. 6, 581–582 [in Russian].
Oliynyk, O. S. (1977). V. S Kosenko's piano creativity. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].
Pukhalsky Volodymyr Vyacheslavovich (2018). Retrieved from https://uk.wikipedia.org/wiki/Пухальський_ Володимир_В’ячеславович
Ryzhova, O. O. (2010). The traditions of Ukrainian symbolism in their embodiment in the national culture and the piano legacy of B. Lyatoshynsky. Odessa: Drukarsʹkyy dim [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.