Романс в китайській музиці «періоду відкритості»: від Romance – до Kunstlied і художньої пісні

Анотація

Мета статті – виявлення шляхів формування і розвитку національної китайської художньої пісні «періоду відкритості». У статті розкриваються ідеї зародження національного романтичного музично-поетичного жанру, особливості німецької Kunstlied, китайського романсу в «період відкритості» (від Romance до Kunstlied і художньої пісні). Вивчається взаємодія традиційної китайської і західноєвропейської музичних систем, в яких органічно поєднуються пентатоніка з класико-романтичною гармонією і рівномірною акцентуацією. Методологія дослідження передбачає застосування системного підходу, а також методів аналітичного, компаративного, мистецтвознавчого, за допомоги яких на прикладах китайської художньої пісні «періоду відкритості» (композитори Ло Чжунжун, Лі Інха, Лу Цзай-і) аналізується процес асиміляції національних традицій в камерно-вокальній творчості китайських композиторів, що знайшло вияв у акцентуації артикуляційних і фонетичних особливостей вимови вербального тексту, народної горлової манери співу, трактування голосу як колористичної фарби. Розглядається регіональна специфіка китайського романсу на прикладі пісень «Повертаючись до гори Ціншань» Чжан Лічжун, «Тобі це сподобається» Ши Синя. Наукова новизна роботи полягає у виявленні трансформаційних змін у китайській музиці ХХ ст. на основі особливостей заломлення європейських нових композиційних технік (додекафонія, серіалізм), що знайшло відображення в романсах китайських композиторів «Нової хвилі» або «національного китайського музичного авангарду» (Ло Чжунжун, Чень Мінчжу, Чжу Цзяньєр). Висновки. В результаті проведеного дослідження встановлено, що «період відкритості» для Китаю став часом реформ і змін у всіх сферах життя, в тому числі і музичному мистецтві. Основою створення національного романтичного музично-поетичного жанру стала німецька Kunstlied, принципи якої виявилися співзвучними естетичним основам класичного мистецтва Китаю. Зміни творчих концепцій в китайській музиці на ґрунті усвідомлення музикантами можливості суб'єктивного підходу до мистецтва. Їх образно-смислова спорідненість стала запорукою формування та затвердження національно-жанрових основ китайської художньої пісні. Також визначаються шляхи поширення і популяризації китайської художньої пісні в контексті ідеї фестивально-конкурсного руху.