УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР ПАНТОМІМИ КРІЗЬ ПРИЗМУ СИНЕРГЕТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.239973Анотація
Мета статті – визначити пріоритетні форми розвитку, концептуальні та організаційні принципи існування вітчизняних театрів пантоміми в умовах сучасного соціокультурного простору. Методи дослідження. Застосовано культурно-історичний метод (для розгляду загального стану вітчизняної пантомімічної культури кінця ХХ – початку ХХІ ст.); синергетичний метод, завдяки якому було досліджено історичну парадигму театру пантоміми в Україні; мистецтвознавчий метод, що посприяв аналізу вистав театру пантоміми в мистецькому контексті; та метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна. Досліджено специфіку українських театрів пантоміми та їх роль у соціокультурному просторі ХХІ ст.; виявлено та проаналізовано фактори, що впливають на специфіку розвитку діяльності українських театрів пантоміми в контексті трансформаційних процесів світового та вітчизняного соціокультурного простору; окреслено тенденції та перспективи розвитку феномену українського театру пантоміми в ХХІ ст. Висновки. Український театр пантоміми демонструє унікальні форми існування культурного тексту та використовує широку палітру знаково-символьних утілень пантомімічної культури. Як складова сучасного вітчизняного культурно-мистецького простору український театр пантоміми характеризується широким представництвом, складною історією розвитку та здобутками і є значущою платформою для трансляції традиційних соціально-культурних цінностей та норм, ефективного освоєння різноманітних елементів сучасної культури. На сучасному етапі український театр пантоміми являє собою в широкому плані хаотичну систему контрастних явищ, що, у свою чергу, є внутрішньо впорядкованими структурами – школами, кожна з яких декларує власні умови, перетворюючись на самостійну, самодостатню систему.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.