НАТУРА І ОБРАЗ: МІСТО В МИСТЕЦТВІ ЧЕРНІВЦІВ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета статті: розглянути особливості відображення міста – його архітектури, мешканців, у доробку чернівецьких митців ХХ – початку ХХІ ст., проаналізувати відмінності їхніх поглядів на відтворення міських мотивів. Методологією дослідження є застосування історико-хронологічного методу, мистецтвознавчого аналізу та узагальнення, компаративного та системного підходу. Наукова новизна полягає у введенні в науковий обіг творів художників означеного часу, в осмисленні еволюції у відображенні міста в роботах авторів з різною мистецькою орієнтацією. Висновки. У живописі й графіці ХХ–ХХІ ст. можна означити декілька варіантів вирішення міських краєвидів, серед яких найбільш поширеним є ретельне відображення існуючих архітектурних памʾяток. У ХІХ ст. в європейському мистецтві, зокрема, у живописі імпресіоністів, помітним стало прагнення передати не лише вигляд, а, передовсім, дух міста, змальовуючи городян, підкреслюючи метушню або поетичність площ та вулиць. На межі ХХ–ХХІ ст. художники вже не обмежуються звичайною фіксацією побаченого, а намагаються створити концептуальний образ міста, через знакові зображення й символи розповісти певну історію, розкрити власну позицію, зокрема, і щодо збереження автентичності того чи іншого обʾєкта або міста загалом. Таке розмаїття підходів до створення міського пейзажу почасти зумовлене й відмінностями уподобань, сформованих під час навчання у мистецьких закладах, характерне і для образотворчості Чернівців – міста, в якому поруч протягом століть мешкають люди багатьох національностей з різними культурними традиціями. Адже художники, що працювали тут у ХХ ст., часто були випускниками не тільки українських училищ або вишів, а й відомих європейських інституцій, серед яких Віденська, Мюнхенська, Флорентійська, Берлінська, Краківська або Бухарестська академії. Якщо у першій половині та середині ХІХ ст. місто у роботах художників Буковини і приїжджих майстрів часто постає як сума певних архітектурних споруд (Ф. Емері, Р. Бернт, Й. Шубірс), то вже у другій половині ХІХ – першій третині ХХ ст. митці здебільшого намагаються відтворити саме динаміку міського життя, подекуди змальованого з долею іронії, з використанням гротеску у зображенні жителів (літографії та акварелі Ф.-К. Кнаппа, О. Ласке та Г. Льовендаля). Згодом зустрічаємо підкреслено настроєві зображення, в яких важливим є субʾєктивне сприйняття автором того чи іншого мотиву, котрий він прагне відтворити у сповненій емоцій роботі (Л. Копельман, Г. Горбатий). Своєрідна історична ретроспекція присутня у вишуканій графіці О. Криворучка та у дистильовано-викінчених аркушах О. Любківського, а сповнені ліричності акварелі і начерки Н. Ярмольчук репрезентують непарадний бік середмістя. У картинах О. Літвінова Чернівці дивують безлюдністю й стриманістю, а у живописі М. Рибачук вони вирізняються несподіваним буянням барв. Тож кожен із митців творить власний образ Чернівців, краєвиди яких нерідко стають лише поштовхом для уяви автора, дозволяючи йому змалювати цілком індивідуальне відчуття простору і буття міста.