КАТЕГОРІЯ ПРОСТОТИ ЯК ХУДОЖНЯ ІНТЕНЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-СТИЛЬОВИХ КОНЦЕПЦІЙ «НОВОЇ ПРОСТОТИ» У ТВОРЧОСТІ СУЧАСНИХ КОМПОЗИТОРІВ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.240073Анотація
Мета статті полягає у визначенні специфіки стильових проявів «нової простоти» у творчості сучасних композиторів у відповідності до змістовного смислу категорії простоти. Методологія дослідження спирається на комплексне використання системного і структурно-функціонального методів, компаративістики, музично-історичного підходу, а також музикознавчих методу жанрово-стильового аналізу. Наукова новизна дослідження обумовлена теоретичною розробкою жанрово-стильових нормативів «нової простоти» в аспекті їх системної взаємодії та індивідуально-композиторських інтерпретацій. Висновки. Основним чинником формування нового стильового вектору композиторської творчості в останній третині ХХ століття, що формально визначався як «нова простота», стало визнання кризи музичного мистецтва, що розвивалося у рамках авангардної художньо-естетичної парадигми. Концептуальні основи індивідуальних композиторських версій «нової простоти» пов'язані з ідеєю спрощення музичної мови як того напряму розвитку музичного мистецтва, що був призваний повернути музиці втрачені смисли – красу, ясність, гармонію. Поняття простоти в данному контексті стало таким, що об’єднувало у собі зазначені провідні художні орієнтири та набуло у творчій свідомості композиторів-репрезентатів «нової простоти» статусу естетичної та етичної категорій, яки виступили загальною художньою інтенцією виникнення різноманітних композиторських версій «простого» стилю. Простота як об’єктивна умова ясності музичного смислу обумовила специфічні типи образної змістовності музичного твору та його композиційної логіки. Милозвучність і ясність музичного вираження виступають тими смисловими імпульсами композиторської творчості, яким підпорядковані всі структурні елементи музичного тексту і «важелі» звукового впливу на слухача.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.