ТРАДИЦІОНАЛІЗМ У СКЛАДІ СТИЛЬОВОЇ ПАРАДИГМИ МИСТЕЦЬКОГО МИСЛЕННЯ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Метою роботи є усвідомлення традиціоналізму як метанапряму мистецтва ХХ сторіччя, що історично у співіснуванні з метанапрямом модерну-авангарду склав стильову мистецьку парадигму минулого століття, чим ствердив останній у неоренесансному світобаченні згідно «системі Леонардо да Вінчі» П. Валері. Методологічна основа дослідження – історико-компаративний підхід, як це демонструють праці О.Лосєва, а також культурологічний ракурс музикознавчого аналізу, як це подано у історично-оглядових статтях «Симфонічних етюдів» та ін. Б.Асаф’єва. Наукова новизна роботи зумовлена тим, що вперше в українському мистецтвознавстві вказується на традиціоналізм як метанапрям, що базується на інерції романтичних-реалістичних творчих накопичень від ХІХ століття і еволюціонує, вбираючи певні «м’які» виявлення модерну типу веризму, деяких виявлень неокласицизму, примітивізму та ін. Висновки. Традиціоналізм утворює метанапрям, оскільки в основі тієї стильової єдності покладено виразність романтизму-постромантизму і реалізму ХІХ сторіччя, що складає аналогії метастильовому утворенню модерну (веризм у кінці ХІХ – початку ХХ ст., «жорсткий» тип неокласицизму І. Cтравінського та П. Хіндеміта, ін.), у якому авангард склався як осередок симбіозу стилів-напрямів експресіонізм, футуризм, примітивізм, утворивши нову єдність авангарду другої хвилі у вигляді неоекспресіонізму.