СПЕЦИФІКА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТРАДИЦІЙНИХ СХІДНИХ ПРАКТИК В ЄВРОПЕЙСЬКИХ АКТОРСЬКИХ ТРЕНІНГАХ

Анотація

Мета статті – виявити особливості адаптації східних театральних, фізичних та духовних практик представниками європейського театру в процесі розробки методик підготовки актора на основі аналізу акторських тренінгів провідних режисерів ХХ ст. – К. Станіславського, Є. Гротовського, Е. Барби. Методологія дослідження. Застосовано типологічний метод (для визначення специфіки методик акторських тренінгів К. Станіславського, Є. Гротовського та Е. Барби; інтерпретологічний метод та метод компаративного аналізу (для виявлення спільних і відмінних аспектів інтерпретації східних практик європейськими режисерами); феноменологічний метод (для виявлення особливостей східних театральних та духовних практик і їх адаптування до акторських тренінгів) та ін. Наукова новизна. Розглянуто специфіку запозичення та інтерпретації традиційних в країнах Східної, Південно-Східної та Центральної Азії елементів підготовки актора російськими та європейськими театральними режисерами ХХ ст.; проаналізовано методи підготовки актора, розроблені К. Станіславським, Є. Гротовським та Е. Барбою і виявлено особливості адаптування театральними режисерами і педагогами елементів хатха-йоги та раджа-йоги відповідно до власного розуміння призначення тренінгу в акторському мистецтві. Висновки. Різноманітні елементи традиційних західних та східних культурних практик були в центрі уваги театральних режисерів ХХ ст. у процесі розробки новаторських методик і методів виховання актора. Дослідження ними локальних театральних культур посприяло пошукам універсальних законів сценічної умовності, нових акторських методів самопізнання та розкриття власного творчого потенціалу. У власних пошуках методики виховання актора театральні режисери ХХ ст. звертаються до східного світогляду, оскільки неординарний метод і особливий погляд на природу свідомості та її функціонування в світі сприяє створенню тренінгів, що дозволяють вирішити ряд прикладних завдань в контексті специфіки акторської майстерності. Перекладання матеріалу (східних практик) на західну понятійну структуру або будь-якого роду синтез східних та західних концепцій, спрощуючи, не розкриває всієї глибинності східних практик та релігійно-світоглядних орієнтирів, проте сприяє опануванню актором новаторських методологічних підходів, зокрема інтуїтивних прозрінь, споглядання, бачень та ін.