Коди культури у сучасній музичній творчості
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2022.257494Анотація
Мета статті полягає в узагальненні питань сучасної музичної творчості з акцентом на кодах культури. Методологія роботи ґрунтується на використанні наукових методів дослідження, серед яких домінують аналітика, спостереження, порівняльний аналіз у відповідності та інтерпретації при використанні літературного першоджерела; методи аналізу та синтезу при виокремленні кодів культури у літературному, музичному, музично-театральному втіленні. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше зроблено порівняльний аналіз кодів культури у мюзиклі режисера Андрія Білоуса, композитора Усеїна Бекірова «Шинель»; балеті Мориса Бежара, композитора Х’юго Ле Бара «Шинель»; балеті Раду Поклітару, композитора Олександра Родіна «Вій». Висновки. Спираючись на теорію, історії наукових досліджень, коди культури представлені як відома інформація у літературних назвах першоджерел, їхнього автора, його стилістика, жанрах, засобах музичної виразності. Жанри мюзикл, балет самодостатні та запрограмовані на творче виробництво, передачу інформації та її збереження при різних інтерпретаціях. Мюзикл і балет «Шинель» мають спільне та відмінне у відношенні до авторського першоджерела. У мюзиклі А. Білоуса – У. Бекірова, балеті Мориса Бежара – Х’юго Ле Бара, балеті «Вій» Р. Поклітару – О. Родіна збережено основні події авторської повісті, але досить умовно. Музика творів має стилістичну плюральність, звернення до різних інтонаційно-ритмічних пластів, але при всіх змінах, з урахуванням жанрових особливостей вистав, коди культури залишилися пізнаваними.
Ключові слова: код культури, інтерпретація, музична творчість, музично-театральний жанр, мюзикл, балет.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.